Перетворення лікаря Дмитрія Івановича Старцева на Іонича (за оповіданням А. Чехова ‘Іонич’)

Перетворення лікаря Дмитрія Івановича Старцева на Іонича (за оповіданням А. Чехова “Іонич”)

І. Земський лікар, призначений у Дяліж. (Молодий лікар Дмитро Іванович Старцев усі дні сумлінно працював, лікуючи хворих. Це була його робота і навіть сенс життя. Він був молодий, повний життя і не випадково, йдучи до міста пішки, співав. Він знаходив привід для радості в усьому, бо любив життя й людей.)

ІІ. Градація характеру через художню деталь.

1. Як пересувався Старцев? (Спочатку віл ходив пішки, оскільки своїх коней у нього не було, і це давало йому радість. Навіть після гостювання в Туркіних, звідки він прийшов пішки, здавалося, міг пройти ще верст із двадцять і не стомитися. Потім у нього з’явилася вже своя пара коней, і він почувався стомленим після невдалого побачення на цвинтарі. За чотири роки він їздив уже трійкою коней і не мав бажання ходити пішки зовсім.)

2. Як сприймали Старцева? (Спочатку він був для всіх інтелігентною людиною з іншого світу. Він був чужим і незрозумілим. Його трохи боялися. Оскільки він здебільшого мовчав, то за очі його звали “поляк надутий”. Але з часом, коли він почав жити серед них, грати у карти, накопичувати гроші, він став зрозумілим, своїм – Іоничем. Тепер йому догоджають у клубі, бояться гніву.)


3. Як змінилися погляди Старцева? (Спочатку він любить увесь світ і схильний вибачати оточенню його недосконалість. Потім ставиться до всього критично. Його дратують обивателі з їхніми страхами й недолужністю. Дратує бездарність сім’ї Туркіних і вони самі, нарешті він втрачає навіть професійну терплячість і кричить на хворих. Тепер він не зважає ні на кого і нічого не поважає, про що свідчить його поведінка під час оглядання будинків на продаж.)

4. Як розважається Старцев? (Спочатку його задовольняють навіть просто цивілізовані звуки рояля, на якому бездарно грала Котик. Він насолоджується товариством освічених людей, говорить про книги з Катериною Іванівною. Потім залишаються лише сімейні обіди, куди його запрошують, та гра у віст. Крім того є таємна розвага: вечорами виймати з кишень пожмакані купюри, здобуті приватною практикою, і рахувати їх, милуючись і розгладжуючи, щоб потім відвезти до банку. Зрештою він починає накопичувати майно, скуповуючи будинки в місті. От і все, до чого звелася його мета, його людське життя.)

ІІІ. Незугарне життя чи незугарна людина? (Опинившись серед обивателів, які бояться мислити, нічого не читають і мають примітивні інтереси, лікар Старцев поступово опускається до їхнього рівня, навіть не помічаючи цього. Незугарність життя у цьому провінційному містечку показано через сім’ю Туркіних, які й справді хоч трохи виділяються серед інших. Але якщо найкращі такі духовного вбогі, то як же низько впали інші. І перш за все Старцев, який не витримав випробування нудним життям і сам став незугарною особистістю.)