Поет і батьківщина в лірику Ахматовій – Ахматова Ганна

Явище генія Ганни Ахматовій – це ціла епоха, що складно піддається аналізу й осмисленню. Життя й творчість цієї великої поетеси завжди були нерозривно зв’язані між собою. Якщо Ахматова переживала радість, це відразу знаходило висвітлення в неї віршах

Всі свої прикрості й нещастя Ганна Ахматова зв’язувала із трагедіями всього її народу в цілому. Для Ахматової тема поета й батьківщини міцно зв’язані між собою. Це дві сильні, неподільні теми, які були улюбленими й ведучими в неї добутках

Жорстокі репресії, терор і гоніння – все це пережила ця велика жінка. Гонінням і розстрілу був підданий її чоловік Гумилев. Через багато років і син Ахматової пережив численні арешти й репресії. Всі ці сугубо особисті трагедії, як здавалося Ахматовій, тісно перепліталися з долею її народу, що також піддався жорстоким репресіям і терору

Розставання із чоловіком, самітність, почуття втрати й сумуй не залишали Ахматову. З маленькою дитиною на руках вона втратила радість і сенс життя. Але одну трагедію поміняє інша: наступила страшна кривава Жовтнева революція. У цій революції лилася кров ні в чому неповинних громадян, які відмовилися прийняти нову ідеологію, владу Рад

У цьому жахливому перевороті валило все, що мало цінність. Були забуті моральність, рівноправність, братерство всіх людей. Більша частина творчої інтелігенції поспішила скоріше покинути Батьківщину, але тільки не Ахматова. Вона залишилася в Росії, щоб бути разом зі своїм народом, бути з ним у цей важкий, неясний час

У віршах Ахматової всі частіше стало з’являтися «ми» замість «я».

«Лотова дружина» 1924 року відбило внутрішнє страждання й стан душі поетеси. У цьому своєму добутку вона страждає по розстріляному колишньому чоловіку, згадує минуле, мучається. Але саме в цьому вірші влади розглянули спробу саботажу, заколот. ЦК вирішив не заарештовувати поетесу, але при цьому не публікувати її добутку

В 1938 році Лев Гумилев, син поетеси, удруге піддається арешту. Але ж він не єдина жертва репресій. Таким чином, Ганна Ахматова бачить, як тісно переплітається її доля з долею народу. У вірші «Реквієм» відбилася вся гіркота й сум жінки. У наслідок цей твір Ахматовій стане неофіційним гімном усіх, хто постраждав у роки строгого режиму

И в роки війни Ганна Ахматова не залишала пера. Вона писала пронизливі вірші, які призивали зберегти саму головну цінність народу «Слово»:

Не страшно під кулями мертвими лягти,

Не гірко залишитися без даху, –

И ми збережемо тебе, російська мова,

Велике російське Слово

Вільним і чистим тебе пронесемо,

И онукам дамо, і від полону врятуємося

Навіки!

У всіх добутках великої поетеси відбилося не тільки її особисте горе, але й трагедія цілого народу, частиною якого була поетеса