Олександр Сергійович Пушкін, Федір Іванович Тютчев – По декількох добутках

Чарівні й казкові росіяни зими люблять усе. Прозоре морозне повітря, пластівці пухнатого снігу, кришталеві візерунки на вікнах, скрип саней

Чарівниця – Зима зачаровувала й надихала багатьох поетів і письменників. Скільки чудесних поетичних рядків присвячено цій порі року!

Вірша А. С. Пушкіна “Зимова дорога” і Ф. И. Тютчева “Чародейкою Зимою…” – теж про неї. Читаючи їх, ми по новому бачимо зиму й нам близькі ті почуття, які вона викликала в душі постів

В А. С. Пушкіна у вірші “Зимова дорога” зима тужлива й холодна. Сумні галявини освітлені холодним місячним світлом. Пустельна зимова дорога здається поетові “нудної”. “Глухомань і сніг… Назустріч мені тільки версти смугасті попадаються одні”. Навіть веселий дзвіночок трійки “утомливо гримить”. Дорога здається нескінченної, а в душу поета закрадається серцева туга, пробуджена піснями ямщика.

У таку холодну зимову ніч стає дуже тужливо й мимоволі мріється про зустріч із дорогим серцю людиною біля палаючого каміна

Але зима може бути зовсім інший, наприклад такий, який відбив її у своєму вірші “Чародейкою Зимою…” Ф. И. Тютчев. Тут зима – добра чаклунка, що огорнула ліс “сніжною бахромою”, що окувала його легким пуховим ланцюгом. Зимовий ліс коштує, зачарований чарівним сном. Коли сонце стосується його своїми променями, ліс спалахує й сіяє “сліпучою вродою”.

Велична, чарівна й незвичайна пора. Немов живаючи, чарівниця – зима міняє маски й грає з нами, змушуючи нас те тужити, то захоплюватися нею