Аналіз вірша «Ім’я твоє – птах у руці» Марини Цветаевой – Цветаева М. И

Вірш Марини Цветаевой “Ім’я твоє – птах у руці” написано в 1916 році й присвячено Олександрові Блоку. Цей вірш відкриває цілий цикл поезії Цветаевой, написаної з 1916 по 1921 роки

Стих “Ім’я твоє – птах у руці ” присвячено Блоку, однак Цветаева жодного разу в самому добутку не назвала його ім’я, але всі розуміють про кого воно. Блок і Цветаева були родинними душами, бунтарський дух, невичерпна енергія, бунтівливість і неординарність особистість, – все це робило їх схожими

У вірші поетеса намагається обіграти кожний звук ім’я Блоку. Його ім’я – це щось тепле як птах у руці, але невловиме, відкриєш долоню – і полетить. Звук “л” в ім’ї поета наштовхнули Цветаеву на асоціацію із крижинкою мовою. Його образ для неї одночасно будоражуще холодний, – один звук, один рух губ, вимовних: “Блок” лоскочуть холодком мова й стосуються таємних куточків душі

Для Цветаевой Блок – це втілення її духовної любові, він як ангел, начебто людина, але піднесений, невловимий і нематеріальний

Ім’я Блоку – це лише “п’ять букв”, поет завжди підписувався “А. Блок”, але музикальність вірша вражає, тут і дзенькіт бубенца, і тупіт копит, і клацання курка. Слово “Блок” для Цветаевой – це така палітра звуків, – і мячик, пійманий на вітрі, і камінь, кинутий у тихий ставок, і звук поцілунку

Взагалі, весь вірш – це монолог поетеси. У вірші немає сюжету, це просто набір емоцій. Коли читаєш рядка Цветаевой, почуття діаметрально протилежні поміняють один одного. Тепло від птаха в долоні, потім раптом холодок, потім опановує якась раптовість від рядків про пійманий м’яч, потім начебто чується тихий звук від кинутого у воду каменю й далі голосний тупіт копит, і у фіналі спочатку теплий любовний і незабутній поцілунок в очі й холодний і протверезний – вснег.

Від вірша виникає така експресія почуттів, напевно, такі почуття у Цветаевой викликав сам Блок. Символічно стих закінчується словом “глибокий”, словом, що містить всі звуки ім’я Блоку й відбиває його сутність, глибину й безмірність його поезії