Що таке доброта?

Доброта – поняття розтяжне. Її не можна плутати з мораллю: навіть сама моральна людина може – а скоріше, навіть зобов’язаний – бути жорстоким

Доброта – це щось непояснене. Не те почуття, не та якість людини. Незрозуміло, чому деякі люди народжуються добрими й гарними, а деякі – черствими й грубими. Але якби навіть це можна було обчислити – чим би це допомогло? Добрі люди здатні іноді на дурні, на думку навколишніх, учинки

Наприклад, віддати жебракові половину своєї зарплати. Або допомогти зовсім незнайомій людині, витративши багато часу й сил. От, наприклад, цитата з однієї книги Владислава Крапивина:”У той день, коли ми приїхали в місто на мотовозі, я відразу помчався додому. І побачив, що мама й тато не такі. Тобто вони трималися так, як це бувало при серйозних неприємностях

Першою справою я подумав: невже знову вирішили розводитися? Знайшли час!.. – Будеш обідати? – запитала мама з байдужною особою. Я відразу сказав: – Що трапилося?<…> – Негарні новини. Не в нас, у Гліба Яковича, але однаково. Ми ж товариші… – Які новини?! – Не кричи, – сказала мама. – Такі новини, що він просить негайно викупити машину…<…>

У Гліба Яковича занедужала дружина. Зненацька й дуже важко. Лікування можливо тільки в Німеччині. Гроші потрібні чималі…Я навіть розлютився: – Ну й у чому справа – те? Одержить за машину, віддасть на лікування… – Мудре судження, – сказав тато. – Тільки це не вихід. Сума виходить у два рази менше тієї, що потрібна…<…> – Так у чому справа – те? – запитав я. – Не розумію… – сказав тато. – Прекрасно розумієш, Не купуй машину, от і все…<…>

Тато исподлобья глянув на маму. З якоюсь невисловленою фразою. Мама – на нього. – Ну от… – видихнув тато. Сіл прямо, розправив плечі. Я зрозумів: вони з мамою вже обговорили це питання. Їм потрібно була тільки моя думка. Мама раптом ступнула до мене, повернула спиною, пригорнула до себе. Я верхівкою торкнувся її підборіддя. Мама кашлянула й проговорила: – Все – таки в нас непоганий син. Так, Аркаша? – Часом… – сказав тато. Теж кашлянув і відвернувся.”

Але справа в тому, що людина почуває щастя, роблячи добрі вчинки. І тому вважає, що вони – зовсім не дурість. І адже насправді так воно і є вірно? Якби не добрі вчинки – як же було б погано жити! А доброта – це те, що не виміряєш ніякими приладами