Образ антигероя й засобу його створення в одному з добутків російської літератури XX століття (по п’єсі Горького «На дні») – Горький Максим

П’єса Горького “На дні” представляє нам цілий ряд образів. Самі різні люди – і кожний з них по – своєму покалічений життям, у кожного – своє нещастя, своє гірке минуле – і тільки безрадісне сьогодення й ще більш безрадісне майбутнє поєднує їх.

На мою думку, самий цікавий герой п’єси “На дні” – це Василиса. Чому? Так тому, що Горький вклав у цю героїню всю заперечність людської душі. Вона молода, гарна собою, але при цьому в ній немає ні краплі чуйності, поваги, довіри. Скоріше, зрадництво й неправда – головне відбиття її сутності. Для побудови негативного персонажа, кожному авторові доводиться пережити щось подібне у своєму житті. Наприклад, Набоков довго мучився від педофілії, поки не написав свій знаменитий роман “Лолита”. А що ж було з Горьким, хто надихнув його на створення образа Василисы? Історія про це умовчує…

Василиса заради грошей готова на всі, навіть на вбивство власного чоловіка. Вона замужем за пятидесятичетырехлетнем власником нічліжки, хоча самої двадцять шість. Вона повна сил і енергії, її чоловік уже майже “мертвий”. За час прочитання п’єси в моїх думках жодного разу не виникала тема любові Василисы до свого чоловіка. А дійсно, чи любила вона його? Напевно, немає; по – моєму, вона взагалі нікого не любила, крім себе й ГРОШЕЙ. Грошей, яких вона жадала усе більше й більше, намагаючись позбудеться від чоловіка як можна скоріше. У неї є коханець – Васько Попіл, що для неї лише об’єкт досягнення власних цілей, вона не любить його і їй зовсім байдуже, з ким він у підсумку залишиться…

Сестра Наташа двадцяти років, що вона постійно б’є за те, що та зустрічається з Васьком. Хоча прекрасно розуміє, що вона не права і їй однаково, з ким вона. Але як “турботлива” сестра вона повинна вберегти її від Попелу

Всі, з ким вона живе, уважають її “бабою лютої”, що не думає ні про кого, крім себе. Уважає себе повноправною господаркою нічліжки й нітрохи не зневажає терміном “господарка”. Так, вона хоче почувати себе нею, купатися в розкоші, жити з молодим чоловіком. Але це тільки мрії, а вона тільки дружина хазяїна нічліжки

Дружина – як багато вкладена в цей термін, але, напевно, у часи Василисы його представляли по – іншому. Всі так звані дружини хотіли тільки одного – багатого старого чоловіка й гарного молодого коханця. Але у всім цьому, напевно, винні батьки, які, насамперед, думали про добробут дочки, а не про її щастя. Василиса розмовляє з жителями нічліжки по – хазяйськи: “А мені справи ні, хто ти такий! З милості живеш – не забудь! Скільки повинен мені?”, – говорить вона, звертаючись Кбубнову.

Принижувати інших – от ще одна властивість заперечності. І одне із самих мерзенних. Навіть проживя якийсь час із усіма нічліжниками, вона ставиться до них, як до покидьків суспільства, невдахам. Із презирством ставиться до життя Кліща, втім, як і він сам, грає з Василем, як лисиця з колобком, хоче тільки одного – позбутися від чоловіка, від якого залишилася тільки одна назва – чоловік

Василиса говорить Попелу, що вони можуть допомогти один одному: він уб’є її чоловіка, а вона відпустить його із сестрою. При цьому вона вважає себе вершителькою, навіть господаркою чужих доль. Сестру тримає за іграшку, яку можна подарувати або “викинути” разом з Васьком. Але він цього не хоче, говорить: “Звір! Хвастаєшся звірством своїм?” Перед чоловіком грає із себе люблячу дружину, а насправді…

Лука, праведник, уважає її “поганою людиною”. А в душі, все – таки, я думаю, що він їй все прощає. Василиса затіває скандал, у ході якого Василь по необережності вбиває Костылева. Вона обвинувачує Васька в убивстві свого чоловіка, що говорить про те, що вона людина – зрадник, людина – брехун, і готова на всі, щоб вивернуться із цієї історії, що сама ж і затіяла. Вона домоглася того, чого хотіла. Вона здійснила своє Зло, до якого йшла так довго. Але, як мені здається, вона не вважає, що її руки в крові, скоріше навпаки, вона думає, що вся “брудна робота” висить на Васькові Попелі, вона отут взагалі не при чому, вона не почуває ніяких каяттів совісті. Василису й Васька забирають у поліцейську ділянку… Після цього за застіллям Настя міркує: “Василиса – вивернеться! Вона – хитра. А Васька в каторгу пошлють…” Я думаю, що це саме так. Хитрі й розважливі люди скрізь вивернуться! Василиса – це зосередження всього поганого, що є вчеловеке.

Але, з іншого боку, не будь таких “негативних” героїнь і героїв Література б не була цікава. Негативні герої захоплюють своєю твердістю й жорстокістю. Мені дуже подобається ця героїня саме тим, що вона зовсім незвичайна лиходійка, у ній строго визначені всі грані поганого, вона – чистий негативний герой. Хоча, може, і в ній є якесь проміннячко світла, але нам, читачам, Горький його не показав. А перетворив Василису в першокласну лиходійку! Втілювати на сцені Василису набагато важче, ніж позитивну героїню. Але є думка, що й набагато цікавіше – деякі говорять, що негативні герої навіть живее позитивних. Але, можливо, вони помиляються…

Горький намагався за допомогою неї показати, наскільки жорстоким буває наш мир. Адже якщо дивитися в контексті героїв п’єси, Василиса далеко не в найважчому й безвихідному положенні. Втім, і її положення ненабагато вище – гарна, молода дівчина, вона, наскільки ми можемо припустити, із чисто корисливих міркувань вийшла заміж за людину на двадцять вісім років старше її. Заміжжя дало їй маленьку стабільність, але залишило істотою залежним. Це її, звичайно, не влаштовує

Василиса така ж жертва жорстокості життя, як і інші герої п’єси – але всі ці її обставини могли б викликати співчуття, якби в ній було хоч небагато людського. А так вона настільки не викликає ні співчуття, ні симпатії, що навіть Васько Попіл, потрапивши в лихо, більше стурбований не своєю долею, а тим, щоб вона понесла справедливе покарання