Якi настрої i почуття викликає оповiдання Євгена Гуцала "Хто ти?"
Євген Пилипович Гуцало - письменник з Подiлля. Багато писав про дiтей i для дiтей.
В оповiданнi "Хто ти?" вiн знайомить нас iз Галею, котра приїхала до матерi. Галя - гарна дiвчина. Ось як письменник змальовує її зовнiшнiсть: "Дiвчина була вогнисто-руда, її коси роздимались хвилями тугого полум'я. Пiд тим полум'ям свiтилось чистою бiлизною напрочуд вродливе обличчя, на якому особливо вирiзнялись брови та очi - глибокi й блакитнi".
Читаємо оповiдання далi - i жах охоплює серце. Виявляється, Галя приїхала до матерi, котра її покинула ще маленькою. Вiдцуралась!
Дiвчина виросла i все ж таки захотiла побачити свою матiр, позна-йомитись з нею. Вона дiстала адресу. Приїхала...
Але мати її навiть не впiзнала, бо лежала хвора. Коли дiвчина навiдалась до лiкарнi, хвора виснажена жiнка лише запитала: "Хто ти?"
Дуже сумне оповiдання. Я читала його з болем у серцi - так шкода було Галю. Але ж у неї, виявляється, є братик i сестричка, Галя-молодша.
Дiвчинка, ображена матiр'ю, могла б поїхати кудись якомога далi вiд свого болю... Але вона йде до маленьких дiтей своєї хворої матерi, котра лежить у лiкарнi i, мабуть, вже не повернеться додому...
Галя розумiє, що повинна потурбуватись про цих дiтей. Вона сама пережила суворе дитинство - без тепла i турботи материнської... Тому й хоче зiгрiти Iлька та Галю-молодшу.
Ось таке оповiдання написав Євген Гуцало: воно сумне, аж до слiз... I все ж хочеться сподiватись, що Галя-старша залишиться з маленьки ми дiтьми, зiгрiє їх. Бо вона цього хоче...
В оповiданнi "Хто ти?" вiн знайомить нас iз Галею, котра приїхала до матерi. Галя - гарна дiвчина. Ось як письменник змальовує її зовнiшнiсть: "Дiвчина була вогнисто-руда, її коси роздимались хвилями тугого полум'я. Пiд тим полум'ям свiтилось чистою бiлизною напрочуд вродливе обличчя, на якому особливо вирiзнялись брови та очi - глибокi й блакитнi".
Читаємо оповiдання далi - i жах охоплює серце. Виявляється, Галя приїхала до матерi, котра її покинула ще маленькою. Вiдцуралась!
Дiвчина виросла i все ж таки захотiла побачити свою матiр, позна-йомитись з нею. Вона дiстала адресу. Приїхала...
Але мати її навiть не впiзнала, бо лежала хвора. Коли дiвчина навiдалась до лiкарнi, хвора виснажена жiнка лише запитала: "Хто ти?"
Дуже сумне оповiдання. Я читала його з болем у серцi - так шкода було Галю. Але ж у неї, виявляється, є братик i сестричка, Галя-молодша.
Дiвчинка, ображена матiр'ю, могла б поїхати кудись якомога далi вiд свого болю... Але вона йде до маленьких дiтей своєї хворої матерi, котра лежить у лiкарнi i, мабуть, вже не повернеться додому...
Галя розумiє, що повинна потурбуватись про цих дiтей. Вона сама пережила суворе дитинство - без тепла i турботи материнської... Тому й хоче зiгрiти Iлька та Галю-молодшу.
Ось таке оповiдання написав Євген Гуцало: воно сумне, аж до слiз... I все ж хочеться сподiватись, що Галя-старша залишиться з маленьки ми дiтьми, зiгрiє їх. Бо вона цього хоче...
