Короткий зміст “Севильский бешкетник, або Кам’яний гість” Молина по главах – Частина 1

Юна рыбачка Тисбея сидить на березі моря біля Таррагоны й вудить рибу. Всі її подруги закохані, їй же невідомі борошна любові, і вона радується, що ні пристрасть, ні ревнощі не отруюють її життя. Раптом лунає лемент: «Урятуйте! Тону!

», і незабаром на сушу вибираються двоє чоловіків: це дон Хуан і його слуга Каталинон. Дон Хуан урятував слугу, що тонув, але, вийшовши на сушу, звалився без свідомості. Тисбея посилає Каталинона за рибалками, а сама кладе голову дона Хуана до себе на коліна

Дон Хуан приходить у почуття й, бачачи красу дівчини, пояснюється їй у любові. Рибалки відводять дона Хуана в будинок Тисбеи. Дон Хуан наказує Каталинону роздобути коней, щоб непомітно вислизнути перед світанком. Каталинон намагається присоромити хазяїна: «Кинути дівчину й зникнути – / Це ль за радушье плата?», але дон Хуан згадує Енея, що кинув Дидону.

Дон Хуан клянеться Тисбее в любові й обіцяє взяти її в дружин, але, після того як довірлива дівчина віддається йому, він на позичені нею же конях збігає разом з Каталиноном. Тисбея оплакує свою погублену честь. Король Альфонс Кастильский розмовляє з доном Гонсало де Ульоа, що повернувся з Лісабона. Гонсало розповідає про красу Лісабона, називаючи його восьмим чудом світла

Король, щоб винагородити Гонсало за вірну службу, обіцяє сам знайти гідний нареченого для його красуні дочки. Він має намір видати її за дона Хуана Тенорьо. Гонсало по душі майбутній зять – адже він походить зі знатного севильского роду. Батько дона Хуана дон Дьего одержує листа від свого брата дона Педро, де той розповідає, як дон Хуан був захоплений уночі з герцогинею Ізабеллою. Король Альфонс Кастильский, довідавшись про це, запитує, де зараз дон Хуан.

З’ясовується, що він у цю ніч приїхав у Севілью. Король збирається про усім повідомити в Неаполь, женити дона Хуана на Ізабеллі й позбавити від незаслуженої кари герцога Октавьо. А поки з поваги до заслуг батька він відправляє дона Хуана у вигнання в Аебриху. Король шкодує про те, що занадто поспішно просватав дочку дона Гонсало за дона Хуана, і, щоб не скривдити дона Гонсало, вирішує призначити його гофмаршалом

Слуга доповідає Королеві, що приїхав герцог Октавьо й просить прийняти його. Король і дон Дьего думають, що Октавьо все знає й буде просити дозволу викликати дона Хуана на двобій. Дон Дьего, тривожачись за життя сина, просить Короля запобігти дуелі. Король ласкаво приймає Октавьо. Він обіцяє написати Королеві Неаполітанському, щоб той зняв з його опалу, і пропонує йому взяти в дружин дочка дона Гонсало де Ульоа. Дон Дьего запрошує Октавьо у свій будинок. Зустрівшись випадково з доном Хуаном, Октавьо, не знаючий, що дон Хуан – винуватець всіх його страждань, обмінюється з ним завіреннями вдружбе.

Друг дона Хуана маркіз де ла Марнотрата нарікає донові Хуану на те, що той його зовсім забув. Вони часто пустували разом, і дон Хуан розпитує Марнотратові про знайомих красунь. Марнотрата перевіряє донові Хуану свою серцеву таємницю: він закоханий у свою кузину донью Ганну, і вона теж любить його, але, на лихо. Король уже просватав її за інший. Марнотрата написав доньї Ганні й зараз чекає від її відповіді

Він квапиться по справах, і дон Хуан пропонує почекати листа замість нього. Коли Марнотрата йде, служниця доньї Ганни передає донові Хуану записку для Марнотрати. Дон Хуан радується: «Мені служити сама удача / Листоношею підрядилася. / Ясно, що лист від дами, / Чию вроду маркіз нескромний / Звеличився

От повезло мені! / Славлюся я не зрячи, як самий / Безпардонний бешкетник: / Я дійсно мастак / Дівчин безчестити так, / Щоб не було доказів». Дон Хуан роздруковує лист. Дена Ганна пише, що для неї «трьох смертей страшней втройне» жити з нелюбимим чоловіком, і якщо Марнотрата хоче зв’язати з нею свою долю, нехай прийде до неї об одинадцятій годині, надягши кольоровий плащ, щоб його було легше довідатися. Дон Хуан передає маркізу де ла Марнотрата, що його обраниця чекає його опівночі у своїй спальні й просить надягти кольоровий плащ, щоб дуеньї його довідалися

Марнотрата поза собою від щастя. Дон Хуан радується майбутній пригоді. Дон Дьего сварить сина за те, що той ганьбить їхній славний рід, і передає йому наказ Короля негайно покинути Севілью й відправитися в Лебриху. Дон Хуан уночі зустрічає Марнотратові, що чекає не дочекається побачення з доньєю Ганною

Оскільки до напівночі ще ціла година, а дон Хуан шукає розваг. Марнотрата показує йому, де живе Беатриса, і позичає свій кольоровий плащ, щоб красуня прийняла дона Хуана за Марнотратові й була з ним ласкава. Дон Хуан у плащі Марнотрати відправляється не до Беатрисе, а до доньї Ганні, але йому не вдається обдурити дівчину, і вона проганяє нахабу. На лемент дочки прибігає дон Гонсало з оголеною шпагою. Він не дає донові Хуану втекти, і, щоб урятуватися, той заколює дона Гонсало.

Вискочивши з будинку дона Гонсало, дон Хуан зіштовхується з Мотой, що квапливо забирає свій плащ, тому що от – от наступить північ. Дон Хуан устигає сказати йому, що його витівка погано скінчилася, і Марнотрата готується розсьорбувати докори Беатрисы. Дон Хуан ховається. Марнотрата чує лементи й хоче з’ясувати, у чому справа, але отут його вистачає стража

Дон Дьего приводить Марнотратові до короля Альфонсові Кастильскому, що наказує судити й завтра ж стратити лиходія. Марнотрата не може зрозуміти, у чому справа, але ніхто нічого йому не пояснює. Король велить поховати славного Командора – дона Гонсало – з усіма почестями

У поле біля села Дос Эрманас селяни святкують весілля Патрисьо й Аминты. Пастухи співають пісні. Зненацька з’являється Каталинон, що повідомляє, що незабаром прибуде новий гість – дон Хуан Тенорьо. Гасено, батько нареченої, радується приїзду знатного сеньйора, Патрисьо ж зовсім не радий незваному гостеві

Коли дон Хуан підходить до святковому столу, Гасено просить гостей потіснитися, але дон Хуан, якому сподобалася Аминта, сідає прямо поруч із нею. Після весільного бенкету дон Хуан заявляє Патрисьо, що Аминта – його давня коханка й сама запросила його побачити востаннє перед тим, як з горя вийде заміж за інший. Почувши таке про наречену, Патрисьо без жалів уступає її донові Хуану. Дон Хуан, попросивши в Гасено руку Аминты й наказавши Каталинону осідлати коней і подати їх до зоряниці, відправляється до Аминте в спальню. Аминта хоче прогнати його, але дон Хуан говорить, що Патрисьо забув її й відтепер він, дон Хуан, – її чоловік. Солодкі мовлення ошуканця, що говорить, що готово на ній женитися навіть всупереч батьківській волі, зм’якшують серце дівчини, і вона віддається донові Хуану. Ізабелла по шляху в Севілью, де її чекає весілля з доном Хуаном, зустрічає Тисбею, що перевіряє їй своє горе: дон Хуан спокусив її й кинув

Тисбея хоче помститися ошуканцеві й поскаржитися на нього Королеві. Ізабелла бере її собі в супутниці. Дон Хуан у каплиці розмовляє з Каталиноном. Слуга розповідає, що Октавьо дізнався, хто винуватець всіх його лих, і маркіз де да Марнотрата також довів свою непричетність до вбивства дона Гонсало, Помітивши гробницю Командора, дон Хуан читає напис на ній: «Кавальеро тут заритий. / Чекає він, що десниця Божа / Душогубові помститься».

Дон Хуан смикає статую Командора за бороду, потім запрошує кам’яна статуя до себе на вечерю. Увечері, коли дон Хуан з Каталиноном сідають за стіл, лунає стукіт у двері. Слуга, посланий відкрити двері, не може від страху вимовити ні слова; боягузливий Каталинон, якому дон Хуан велить впустити гостя, немов мова проковтнула від жаху

Дон Хуан бере свічу й підходить до дверям сам. Входить дон Гонсало в тім виді, у якому він виліплений над своєю гробницею. Він повільно наближається до дона Хуану, що у сум’ятті відступає. Дон Хуан запрошує кам’яного гостя за стіл. Після вечері Командор робить знак донові Хуану відіслати слуг

Залишившись із ним один на один. Командор бере з дона Хуана слово завтра в десять прийти до нього на вечерю в каплицю в супроводі слуги. Статуя йде

Дон Хуан храбриться, намагаючись побороти жах. Ізабелла приїжджає в Севілью. Думка про ганьбу не дає їй спокою, і вона марніє з горя. Дон Дьего просить Короля зняти опалу з дона Хуана, як тільки він збирається женити його на герцогині Ізабеллі

Король обіцяє не тільки зняти опалу, але й подарувати донові Хуану титул графа, щоб не страждала гордість Ізабелли, адже Октавьо, з яким вона колись була заручена, – герцог. Королева просила Короля простити маркіза де да Марнотрата, і Король наказує звільнити маркіза й женити його на доньї Ганні. Октавьо просить у Короля дозволу викликати дона Хуана на двобій, але Король відмовляє йому. Аминта з батьком розшукують дона Хуана.

Зустрівши Октавьо, вони запитують, де їм його знайти. Октавьо, з’ясувавши, навіщо він їм потрібний, радить Гасено купити дочки вбрання, схожий на придворний, і обіцяє сам відвести її до Короля. Уночі повинна відбутися весілля дона Хуана й Ізабелли, але перед цим дон Хуан збирається стримати слово й відвідати статую Командора

Коли вони з Каталиноном приходять у каплицю, де похований дон Гонсало, Командор запрошує їх розділити з ним трапезу. Він велить донові Хуану підняти надгробну плиту – під нею коштує чорний стіл, накритий для вечері. Дві примари в чорному приносять стільці. На столі – скорпіони, жаби, змії, з питва – жовч і оцет. Після вечері Командор простягає руку донові Хуану.