Відносини народу й держави в романі Толстого “Петро Перший” – Толстої Олексій

Проблема взаємин народу й держави – це вічна проблема Росії

Звичайно ж, що видається письменник А. Н.Толстой не міг обійти її у своїй творчості. Адже кожний талановитий письменник – завжди частина свого народу, і ця проблема стає для нього й особистою проблемою. А. Н.Толстому довелось жити й творити в дуже важкий і суперечливий період нашої історії, коли проблема взаємин народу із владою придбала небувалу гостроту. У цьому плані правомірний обіг письменника до джерел,

До нашої історії. Адже зрозуміти й осмислити минуле – це значить зрозуміти й осмислити й сьогодення, і майбутнє. Епоха Петровских реформ, корінних перетворень життя Росії початку XYIII століття, як не можна краще допомагає зрозуміти всю сутність цієї вічної проблеми в умовах нашої країни. Втіленням творчого задуму А. Н.Толстого став історичний роман “Петро Перший”.

Тема взаємин народу й держави виразно проступає буквально з перших сторінок роману. Цар умер, починається неясний час

И в розмові мужиків у дорозі звучить тривога за долю Росії, за їхню власну долю. Адже народ росіянин не мислить себе окремо від Батьківщини, майбутнє країни – це й майбутнє народу. Усі чекають змін, упевнені в їхній неминучості, але народ боїться цього. Народ не знає, з ким йому йти, куди йти. Він не має вирішального голосу в рішенні своєї долі. Прихильники царівни Софії вміло штовхають народ проти прихильників Петра. Сцени бунту, жорстоке вбивство Матвєєва, що залишили такий глибокий слід у душі маленького Петра, ще раз оголюють всю безглуздість і нещадність засмиканих плутаниною людей, що страшаться свого майбутнього

Росте молодий цар, росте й невдоволення народу правителькою Софією й князем Василем Голіциним. На шляху до перетворень свою опору Петро бачить у народі. Виходець із народу Алексашка Меньшиков стає головним його помічником

З дітей селян і посадских людей Петро формує свою потішну гвардію, Преображенський і Семеновские полки, які згодом славно послужать цареві й Батьківщині

Придя до влади, Петро починає свої реформи. Він діє жорстоко, навіть занадто жорстоко, він реалізує свої задуми без обліку думок народних мас. Петро насаджує звичаї, далекі російському народу, і народ стихійно протестує проти цього. Таким протестом з’явився

Стрєлецький бунт. Причиною цього бунту послужило насамперед нерозуміння народом політики пануючи, неприйняття тих методів, якими він користувався. Жорстока розправа над учасниками стрілецького бунту є яскравим прикладом того, що держава як і раніше не хоче бачити душі народної, як і раніше вважає його сліпим знаряддям у своїх руках. Якщо народ не розуміє реформ, проведених державою, це завжди обертається насильством, жорстокістю, кров’ю

Зовсім інша сторона взаємин народу із владою з’являється перед нами в описі війни, що веде Росія зі шведами. У цих сценах на перший план виступає патріотизм народу, його стійкість, здатність принести себе в жертву в благо Батьківщини. У ці – те моменти зникає пропасти між народом і державою. Держава стає частиною народу. Цар Петро зливається зі своєю армією. Він допомагає своїм солдатам тягти пушки, візки під час переходів, перебуває в самій гущавині бою в сутичці з ворогом. Цар воює простим бомбардиром. Протистояння ні, немає государя і його слуг. Є тільки російський народ, єдиний, могутній, що розкриває всі свої кращі якості

Незважаючи на першу поразку під Нарвою, уже через лічені роки російська армія розбиває непереможні корпуси шведів. І вустами пануючи саме народ дає гнівну одповідь фельдмаршалові ПРО’Гильви, що не бажає бачити дисциплінованості й боєздатності в російському воїнстві. Сцена облоги Нарви демонструє повне єднання влади з народом, приведшее до остаточної перемоги. І глибоко символічно, що саме Меньшиков, виходець із народних мас, придумав військову хитрість, що дозволила взяти казавшуюся неприступної міцність Нарву

Відвоювавши у шведів устя Неви, Петро вирішує будувати тут нову столицю. Будівництво Петербурга зажадало колосальних сил і напруги російського народу. Основна трагедія в тім, що влада знову бачить у народі лише засіб, лише знаряддя для втілення своїх задумів. Це обертається незлічимими стражданнями, загибеллю сотень людей, новим ростом протистояння народу паную. Влада знову не знаходить іншого засобу реалізації своїх планів, крім насильства. Петербург росте на борошнах, на костях тисяч каторжан і кріпаків. Тут дуже характерний образ каторжанина Федьки Умийся Брудом. Разом з ним автор протестує проти сваволі влади, уседозволеності, відносини до людей як до винтикам державної машини

Відносини між народом і державою в нашій країні дуже суперечливі. Правдивий художник Толстої показав їх у різноманітті, у всій складності. Автор роману “Петро Перший” вирішує для себе проблему взаємин народу й влади однозначно. Він заперечує насильство держави над народом, чим би воно не виправдувалося