Народне уявлення про добро І зло (за казкою «Про правду і кривду»)
Мені дуже подобається читати казки. Найбільше мене дивує те, як майстерно наш народ зміг сумістити у казках повчальність із цікавим захоплюючим сюжетом.
Казка "Про правду і кривду" з усіх прочитаних мною народних казок сподобалась мені чи не найбільше. У казці розповідається, як дядько та його племінник вирішили визначити, як краще жити — правдою чи кривдою. Спитавши трьох подорожніх, вони тільки й почули, що правди вже ніде нема і краще жити кривдою, Але правдивий племінник не зрікся своєї віри у добро, Підслухавши розмову чортів, він дізнався, як допомогти людям загатити греблю, як повернути воду цілому місту, яке гинуло без питної води, і як врятувати від хвороби царську дочку. Зрештою, юнак став королем цілого царства, а його дядько не тільки залишився простим купцем, а й не позбувся своєї нечесної вдачі і заздрощів, які постійно мучили його, — за це він поплатився своїм життям.
Казка «Про правду і кривду» не втратила свого значення; і зараз багато хто вважає, що правди не залишилося, а кривда та нечесність — єдиний спосіб заробити, досягти чогось у суспільстві. Ця казка є дуже повчальною, вона вчить нас того, що з будь-якого становища є вихід, що зло завжди буде покаране, а добро нагороджене. Але добрі справи треба робити не задля нагороди, а від щирого серця, тільки тоді ти зможеш вважати себе доброю і чесною людиною, таким тебе вважатимуть і оточуючі.
У казці «Про правду і кривду» є і образи чортів, є і королі, принцеси, царства. Це образи або фантастичні, або такі, що були тільки колись у далекому минулому. Тож відійшли у далечінь сторіч королі та принцеси, але життєві правила, висловлені у казці, залишилися з нами. Життя «по правді» — єдиний спосіб досягти чогось, зберігши чисте сумління, спокій на серці та привітне шанобливе ставлення оточуючих. Якщо кожен із нас візьме собі за життєве гасло прості правила, висловлені у народних казках, жити на землі стане краще усім, Тож навчаймося життєвої мудрості з казок нашого народу!
Казка "Про правду і кривду" з усіх прочитаних мною народних казок сподобалась мені чи не найбільше. У казці розповідається, як дядько та його племінник вирішили визначити, як краще жити — правдою чи кривдою. Спитавши трьох подорожніх, вони тільки й почули, що правди вже ніде нема і краще жити кривдою, Але правдивий племінник не зрікся своєї віри у добро, Підслухавши розмову чортів, він дізнався, як допомогти людям загатити греблю, як повернути воду цілому місту, яке гинуло без питної води, і як врятувати від хвороби царську дочку. Зрештою, юнак став королем цілого царства, а його дядько не тільки залишився простим купцем, а й не позбувся своєї нечесної вдачі і заздрощів, які постійно мучили його, — за це він поплатився своїм життям.
Казка «Про правду і кривду» не втратила свого значення; і зараз багато хто вважає, що правди не залишилося, а кривда та нечесність — єдиний спосіб заробити, досягти чогось у суспільстві. Ця казка є дуже повчальною, вона вчить нас того, що з будь-якого становища є вихід, що зло завжди буде покаране, а добро нагороджене. Але добрі справи треба робити не задля нагороди, а від щирого серця, тільки тоді ти зможеш вважати себе доброю і чесною людиною, таким тебе вважатимуть і оточуючі.
У казці «Про правду і кривду» є і образи чортів, є і королі, принцеси, царства. Це образи або фантастичні, або такі, що були тільки колись у далекому минулому. Тож відійшли у далечінь сторіч королі та принцеси, але життєві правила, висловлені у казці, залишилися з нами. Життя «по правді» — єдиний спосіб досягти чогось, зберігши чисте сумління, спокій на серці та привітне шанобливе ставлення оточуючих. Якщо кожен із нас візьме собі за життєве гасло прості правила, висловлені у народних казках, жити на землі стане краще усім, Тож навчаймося життєвої мудрості з казок нашого народу!
