Вираження глибин національного духу у творчості М. В. Гоголя

Великі Сорочинці — місце народження М. Гоголя. Саме тут, у скромному бу­диночку повітового лікаря М. Трохимовського І квітня 1809 року народився май­бутній письменник. З Україною пов’язане не тільки дитинство Гоголя, а і його юність та зрілі роки. Чарівна природа України — це була та реальність, яка пле­кала його поетичний геній, схиляла до роздумів, несла в собі для художника ма­гію й чари життя. А ще дуже добре знав і любив Микола Васильович українські народні пісні. «Ніхто глибше не зазирнув удушу народній українській пісні, ніж це зробив Гоголь. Вона оточувала його з колиски, була його атмосферою, біллю та захопленням, у ній він відкривав нескаламучену історію народу, з пісні він сам виростав…», — писав О. Т. Гончар.

З Україною тісно пов’язана й уся творчість великого письменника. Твори мит­ця української тематики становлять собою цікаву сторінку творчості Гоголя. Узя­ти хоча б твір «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». Цикл написано російською, проте мова настільки насичена розмовними народними елементами, що націо­нальний колорит переданий повно і просто геніально. Письменник створив цей цикл казковим і змальовує не тільки казкові образи, а й образ усього українсько­го народу через окремих героїв. Він знайомить світ зі своїм народом, змальовую­чи його веселим, працелюбним, поетичним. Але Гоголь не ідеалізує українців, він все одно вказує на деякі недоліки ментальності, зображуючи їх гумористично та весело. При цьому він підкреслює, що й самі українці залюбки сміються із влас­них вад. Створенню неповторного колориту сприяє й вищезгадана казковість, бо кожному народу притаманні оригінальні вірування, і навіть коли ці вірування на­ївні та забобонні, вони все одно є частиною народної душі.

Уже в «Вечорах» ми побачили перехід письменника від світлої мрії («Сорочин – ський ярмарок») до тривожних роздумів про долю народу, до того, що роз’єднує людину з народом («Вечір проти Івана Купала»), веде до зради («Страшна пом­ста»), духовної ницості («Іван Федорович Шпонька та його тітонька»). Не весе­лий, добродушний сміх, а таємничі, жахливі сили у повісті «Страшна помста» є джерелом драматичних, частіше трагічних поворотів у житті героїв, усього на­роду. Усі ці розповіді, які почув Гоголь від діда й прадіда, «дивні розповіді про старовинні роки, про гетьманщину, про наїзди запорожців, про тиранські зну­щання ляхів, завзяті подвиги Підкови, Пі втора-Кожуха й Сагайдачного хроноло­гічно стосуються епохи народнотвизвольних змагань в Україні кінця XVI — пер­шої половини XVII сторіччя». Так, у повісті «Вечір проти Івана Купала» оповідач говорить про той час, коли «більш ніж за сто років перед цим, ще за дитинства Богдана Хмельницького — наші пращури не дуже розкошували, жили більшою частиною у землянках. Не дуже було весело, коли наїдуть беззаконні ляхи. А Лит ва? а кримці? а весь цей заморський збрід? Та ще краще: бувало, свої, коли немає поживи в чужій землі, навалять натовпом, та й обдирають своїх же. Дійсно лихий був час!» Починаючи з «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» простежується увага письменника до історичного минулого.

Уперше з’явилася і народно-героїчна тема боротьби проти унії та іноземного владарювання.

У повісті «Страшна помста» події розгортаються біля придніпровських схилів, неподалік від Києва, однак почалася братовбивча війна десь на Галичині та Закар­патті — землях, які раніше за всіх потрапили в іноземну неволю й довше за всіх терпіли соціальний і національний гніт. Перед поглядом письменника всі ці землі, як і степова Україна, виступають у своїй невід’ємній єдності. У процесі боротьби з іноземними загарбниками ця цілісна єдність була порушена, споконвічні українські землі були відділені. Але фінал повісті оптимістичний: після смерті чаклуна мож­ливе «нечуванс диво», коли об’єднається вся Україна. Ставлення до зла, вбивства, зради у Гоголя безкомпромісно негативне, у цьому відбилося глибоке розуміння ав­тором світогляду народу, його ставлення до зла, злочину, зради, носіям яких ніколи не буде даровано пробачення — на них чекає «страшна помста». Тема історичної долі України, її героїчної боротьби за національну незалежність і самобутність, за єдність усіх земель подано у повісті «Страшна помста» як народно-поетична леген­да, де реальність дивно переплітається з казково-фантастичним переказом.

Народно-героїчна епопея «Тарас Бульба» являла собою новий, вищий етап художнього історизму Гоголя. Вона вперше побачила світ у збірці «Миргород», що вийшла друком 1835 року. У повісті письменник зобразив нашу історію, ціка­вий світ українського козацтва. Запорозької Січі. Січ була уособленням вільно­го життя козаків, середовищем, де народжувалося і виховувалося хоробре україн­ське воїнство. Саме на Січ веде своїх синів головний герой твору, старий козак Тарас Бульба. Твір Гоголя — героїчна трагедія, де гинуть усі дійові особи. Гинуть у бою з ляхами завзяті козаки, гине, але не зраджує своєї віри, старший Тарасів син, Остап. Через романтичне кохання гине і молодший його син — Андрій. Гине і сам Тарас. Падає, як кремезний і сильний дуб, якому вже нема для чого жити.

У повісті «Тарас Бульба» письменник засуджує зрадництво і прославляє відда­ність вітчизні, святе почуття товариства.

Твори Гоголя не залишають байдужими нікого, хто їх прочитав, бо виража­ють глибини національного духу нашого народу. 1 хоч написані вони російською мовою, вони все одно цікаві, зрозумілі і близькі нам — українцям, адже серце ве­ликого письменника було віддано українським степам, сивому широкому Дніпру, героїчному, могутньому народу, українському козацтву.