Короткий зміст “Ламбро, грецький повстанець” Словацького по главах

Майнота – бродячий співак. Він збирається співати для завсідників лазні. Турки відклали свої бурштинові мундштуки. Спів грека звернений до його одноплемінників. Він розповідає, що хлопчиком спостерігав бій греків з турками. Битва була програна

Хлопчик бачив, як були повалені християнські хрести. Грекові Ламбро – героєві оповідання Майноты – удалося врятуватися: він пішов у гори. Потім до нього приєдналися інші вцілілі греки

Через кілька років почалося повстання проти турецького панування. По всій країні дзвонили дзвона, греки співали гімн повстанців, складений Ригою. Незабаром повстання було подавлено. І от по всій Греції прокотилася луна ридань: Рига схоплена, турки оголосили про його страту – він буде повішений на щоглі турецького фрегата, Співак продовжує свою пісню. Він співає про монастир, розташованому високо над морем на диких берегах скелястого острова Ипсар.

Монастирський хрест першим на острові освячується променями ранкового сонця. Час від часу ченці воюють із турками. Нижче монастиря на скелі розташований мусульманський цвинтар. Тут уночі зустрілися Ламбро й молода грекиня. Грекиня дорікає Ламбро, що він змінився: немає в ньому колишньої щирості, на особі – печатка нудьги

Він уже не прагне бути разом з повстанцями, жити з ними одними думками. Ламбро відповідає, що його прагнення до самоти й мовчання викликано небажанням ранити словами. Життя його змінилася – він став піратом, щоб мстити, і зараз він кимсь проклятий, а кимсь забутий, але він не хоче розпалювати полум’я любовного смолоскипа величчю своїх нещасть і голосною поголоскою про свої злочини

Люди викликають у нього тільки жалість і презирство. Сльози навертаються йому на очі, коли куля розриває деревину щогли зі стовбура тополі, що ріс у нього на батьківщині. Коли ж куля вбиває одного з його товаришів, то він тільки злиться на нього незручність

Кохана слухає кожному його слову. Він зізнається, що, незважаючи на криваві будні, він любить і пам’ятає її, що іноді він дивиться в дзеркало й намагається додати своїй особі інше, більше м’яке й радісне вираження – яким воно було, коли вони були разом. Ламбро просить дівчину цуратися суспільства, пропонує їй жити в монастирі, звідки вона буде бачити вітрило його човна. Але, перше ніж вона назавжди зникне в монастирських стінах, грек просить її прийти ранком наступного дня на берег одягненої в костюм багатої туркені – із закритою особою. Сам він, переодягнений турком, теж буде там, де відбудеться страта Клуні

И от ранок. Ліс щогл у прибережних водах. Тут і англійські, і французькі кораблі

От урочисто впливає турецький флагман. Навкруги човна з різнобарвними вітрилами, на човнах розташувалися турки – чоловіка й жінки у святкових одягах. Картина, що нагадує візерунки кашмірських шалей. І всіх прагнуть підплисти ближче до місця страти грецького героя. От яничари виводять Ригу на палубу

Запановує мовчання. У тиші кілька голосів заспівують пісню, складену Ригою, – марш повстанців: «Повстаньте, греки! До зброї!

» Кожний наступний рядок звучить усе тихіше, і незабаром пісня змовкла – але на особі Риги відбивається радість. Далі Майнота співає, що своїми очами бачив смерть молодого героя. І в той момент, коли тіло зависло на щоглі й сонці освітило мертву особу Риги і його довгі волосся, розсипані по плечах, один із човнів раптом рушила убік корабля, на якому відбулася страта. Її вів турків, гребучи подвійним веслом, У човні стояла туркеня із закритою особою. Човен швидко наблизився до фрегата – і отут пролунав вибух

Фрегат зайнявся. Турок із човна пірнув у воду, виплив на відстані, обернувся до яничарів і засміявся лиховісним сміхом. Це був сміх Ламбро. Човен згорів

Весь фрегат охопило полум’я. Пролунав вибух, у море утворилася гігантська лійка, що поглинула корабель. Ламбро доплив до піратського корабля, піднявся на палубу й упав без сил на килими у своїй каюті

Придя в себе, він посилає свого слугу на острів – довідатися настрою греків. «І я пішов», – проговорюється Майнота. Тільки молода грекиня звертає увагу на застереження співака, підходить до йому, про щось домовляється й віддає йому брильянтовий перстень. Слуга повернувся Кламбро.

Увійшов у темну каюту, поставив на стіл запалену лампу. Корсар у стані опіумного сп’яніння виходить на палубу й зомліває. Пірати піднімають його й несуть у каюту. Слуга скрикує від жаху, побачивши пана в нестямі. Ламбро в напівсвідомості довідається голос – це голос його коханій

Він не знає, наяву це або в сні. Його обступають парфуми померлих і сотнями голосів волають: «Чому ти не вмер, коли всі вмирали?» Ламбро в тузі прокидається й благає слугу дати йому смертельну дозу, тому що навіть у сні його свідомість не відключається. Він піднімає очі на слугу й бачить особу своєї коханої. Грек дико регоче; звертаючись до ангелів смерті, він пояснює, що в човні була солом’яна лялька. П’є ще опіуму

Знову його обступають парфуми загиблих греків. Вони мовчать. З’являються ангели – вогненне й білий, як місячне світло

Це ангели мести, вони співають свої гімни Ламбро. Він намагається встати – щоб виконати їхню волю. Голова його важкий, тіло не слухається. Ламбро волає до ангелів, згадує, виправдується… у стані опіумного сп’яніння Ламбро вбиває слугу кинджалом і засипає передсмертним опіумним сном

У цей час тихо входить Майнота – це він впустив переодягнену слугою грекиню. Він бачить її вбиту, його – сплячого, вистачає мішок із золотом і тікає, замкнувши двері каюти. Перед світанком Ламбро прокидається. Він довідається свою кохану й розуміє, що сам убив її. Грек ховає грекиню вморе.

Після цього він велить отслужить молебень по померлим на кораблі, Висилає всіх зі своєї каюти, щоб залишитися одному – зі смертю. І от уже незабаром, під триваючий молебень, пірати укладають тіло свого проводиря на чорний піратський прапор і кидають вморе.