Історичне значення образа Чацкого – Грибоєдов Олександр

Чацкий – новий тип людини, що діє в історії російського суспільства. Головна його ідея – цивільне служіння. Такі герої покликані вносити в громадське життя зміст, вести до новим цілям. Саме ненависне для нього – рабство у всіх його проявах, саме бажане – воля. Все навколишнє бідує, на його думку, у тотальній переробці. І зіткнення Чацкого з фамусовским миром – не побутове, не частка. Воно носить загальний характер. Воля у всім повинна прийти на зміну впорядкованості колишнього життя. Чацкий, бажаючи втілити свої ідеї, робить кілька практичних кроків, результатом яких виявляється його «зв’язок г міністрами», про яку згадує Молчалин. Адже це не що інше як участь героя в конкретних формах влади, які не відбулися. Чацкий зменшує свій реформаторський запал і їде за кордон не тільки в пошуках розуму, але й від безсилля що – небудь зробити в сформованій ситуації. Його більше ніщо не зв’язує з рідними пенатами, імовірно, він і не приїхав би зовсім, якби не Софія. Від’їзд адже теж форма протесту, нехай і пасивна. Чацкий навряд чи ще коли – небудь з’явиться в Росії. Він тільки зміцнився у виборі, що зробив давно: жити подібним життям – неможливо.

И от та батьківщина… ні, у нинішній приїзд Я бачу, що вона мені незабаром набридне

Він в очах суспільства, що живе по старинці й дуже цим досить, – небезпечна людина, «карбонарій», що порушує гармонію їхнього існування. Для глядача він – революціонер, що переплутав світську вітальню й цивільний диспут. Для російської критичної думки, що завжди представляла літературний твір як ілюстрацію до історії визвольного руху – це суспільно значима особистість, позбавлена поля діяльності

Грибоєдов першим у Російській літературі XIX століття показало «зайвої людини» (термін А. И. Герцена), механізм його появи в суспільстві. Чацкий – перший у цьому ряді. За ним – Онєгін, Печорин, Рудин, Базарів

Можна уявити собі подальшу долю такого героя в суспільстві. Найбільш імовірні для нього два шляхи: революційний і обивательський. Згадаємо, що дія п’єси відбувається приблизно у двадцяті роки минулого століття, коли в Росії сформувався суспільний рух, що одержав згодом назву декабризму. Це було суспільство з певною програмою, що повинна була вирішити головне питання дня – звільнення селян від кріпосної залежності й обмеження самодержавної влади. У свідомості декабристів це було питання, що вимагає невідкладного рішення – без викорінювання рабства у всіх його проявах неможливо був рух уперед. Але декабристів осягла невдача, і за їхнім виступом пішло лише посилення авторитарної влади Миколи I і тривалий період духовного застою

Чацкий міг бути серед тих, хто вийшов 14 грудня на Сенатську площу, і тоді його життя було вирішено на 30 років уперед: принявшие участь у змові повернулися з посилання тільки після смерті Миколи I в 1856 році

Але могло бути й інше – нескорима відраза до «мерзенностей» російського життя зробилася б його вічним блукачем на чужій землі, людиною без Батьківщини. І тоді – туга, отчаянье, жовчність і найстрашніше для цього героя – борця й ентузіаста, – змушене ледарство й бездіяльність

Грибоєдов нічого не говорить про подальшу долю Чацкого. Але який би шлях не вибрав герой, цей шлях не применшить його значення для нас. Адже, читаючи добутку російської літератури й аналізуючи їх, ми починаємо краще розуміти себе…