Символічна картина миру в п’єсі Моріса Метерлинка «Синій птах» – Метерлинк Моріс

Творча людина може передати своє бачення миру по – різному. Може – через детальний опис факту, що чимсь уразив. А може й навпаки, тому що не кожний здатний за часткою случаємо побачити дію певних універсальних законів буття – за допомогою символічних образів розповісти про філософські глибинні сутності людського існування, відволіктися від буденних обставин, які нав’язують власні «правила гри», і звернутися до безпосередніх узагальнень. Візьмемо, наприклад, поняття «щастя». Кожний розуміє це слово по – різному: хтось уважає щастям спокійне сімейне життя, хтось – творчий пошук, відкриття нового, хтось не представляє щастя без грошей. Зрозуміло, що й шлях до кожного такого щастя буде різним. Але все – таки буде й дещо загальне – властиво пошук щастя як такого

Саме ця проблема розкривається в п’єсі бельгійського письменника – символіста Моріса Метерлинка. Щастя в його добутку – це Синій птах. Можна ще раз підкреслити, що мова йде не про якімсь чітко обкресленому розуміннні щастя певної людини, а саме про образ щастя взагалі. По цьому принципі узагальнення будуються й інші символічні образи, об’єднані в дії вони перетворюються в символи певних думок і ідей, а якщо взяти п’єсу в цілому – створюють символічну картину миру, що відповідає світогляду автора. Таємничий зміст, на думку Метерлинка, може бути приховано не тільки в словах і діях, а навіть вмолчании.

Цей добуток разом з тим і дуже просте для сприйняття, форма казки дозволяє дивитися п’єсу навіть маленькій дитині, але об’єднання аллигорических символів змушують і дорослого поламати голову над вічними духовними проблемами

Не випадковим є навіть те, що головні герої п’єси – діти. Образ дитини як звичайно символізує безгрішну чисту душу, таємничі сутності миру можуть осягнути лише саме такі люди: чисті, неупереджені, наївні, із широко розкритими очами, які тягнуться до добра й здатні на співчуття

Отже, двоє дітей – Тильтиль і Митиль – на Різдво зустрічаються з феєю Берилюной і відправляються на пошуки щастя – Синього птаха, що живе в палаці Ночі, але може існувати й при сонячному світлі. Як з’ясовується потім, зробити це неможливо, і це вже неважливо: цим дітям відкрилося стільки важливих речей про світ, що вони здобувають уміння бачити його новими очами. Вони подорожують Країною Спогадів (без якої немає шляхи на щастя), Царством Майбутнього, їм як дітям лісоруба перешкоджають дерева (символ відповідальності Дітей за вчинки батьків), Тильтиль і Митиль довідаються, що існують насолоди: від огидної Насолоди є, коли не хочеться, Бути Богатым, Нічого Не Робити, до «знайомих незнайомців» Домашніх Насолод: Бути Здоровим, Любити Батьків, Бачити Зірки, і навіть Великий Радості: Бути Справедливим, Бути Добрим,

Радість Материнської любові. А скільки людей плутають насолода саме із щастям?! Побачивши їхніми власними очами, Тильтиль і Митиль починають розуміти й цю різницю. Отже, виявляється, шукають вони не тільки щастя, а й життєві ідеали, без яких зрозуміти щастя теж неможливо.

Переборювати перешкоди допомагає їм Душу Світла. Не випадково Світло – один з любимейший образів символістів. Саме Душу Світла допомагає дітям осягти справжні цінності життя, хоча й не дає передчасно розкрити покривало, що приховує невідомі істини. Для справжнього розуміння чогось прості шляхи не придатні. У подорожі Тильтиля й Митиль супроводжують душі Хліба, Води, Молока, Сахара, Вогню, Кішки й Собаки. Вони не завжди є помічниками: Вода й Вогонь (дві вічні протилежності) ведуть суперечки, але сьогодення протиставлення ми бачимо на прикладі символів Собаки (вірності) і Кішки (зради).

Як уже повелося, пошуки ведуться в палаці Ночі, що робить дітям перешкоди. Вона символізує морок і незнання. Але й у ньому ховаються різні речі: від жахів (примар, хвороб, воєн) до Саду Мрії. Та й Синій птах живе саме там. Отже, Ніч – не тільки зло, це швидше неможливість людини відрізнити його від добра. А якщо згадати іншу п’єсу Метерлинка, «Сліпі», образ Ночі (тьми) робиться ще содержательнее: все сучасне життя, на думку автора, проходить у тьмі. Тому щастя, по переконаннях Метерлинка, – у пізнанні сутностей цього мира

«Потрібно бути сміливим, щоб бачити сховане» – висловлює він свою позицію словами Берилюни. Небезпечним і складним для дітей виявляється Шлях до розуміння, але вони зрештою долають його, і Синім птахом здається Тильтилю горлиця, що він дарує хворій дівчинці. Уже не допомогти знайти – саме «повернути Синього птаха» просить він наприкінці п’єси

Тильтиль і Митиль не знайшли особисто собі щастя, але, пізнавши безліч важливих істин, відчули відповідальність за щастя інших

Спостерігаючи за їх Шляхом, кожний глядач у театрі (або читач п’єси) може й собі спробувати відповісти на одне з найголовніших питань філософії – про зміст буття людини. Нехай навіть не погодившись у чомусь із автором. Головне – задуматися над цим питанням. А буде зміст у житті – буде й щастя…