Аналіз вірша Жуковського «Весни прихід» – Жуковський У. А

Вірша передає відношення поета до рідного краю

Росіяни поети звертаються у своїх ліричних добутках до теми природи, описуючи різні пори року, прекрасні пейзажі Росії, створюючи природні замальовки. Не є виключенням і В. А. Жуковський, поет, що, створюючи поетичні добутки, описує й стан ліричного героя на лоні природи

У вірші поета «Прихід весни» передана особлива наснага ліричного героя, настрій тихої радості від свідомості того, що наступила весна, пора року, коли в природі все заново народжується, оживає

Прихід весни асоціюється в лірика із зеленою нивою, белькотом гаю, говором першого жайворонка, теплим дощем. Представлена перед читачем поетична картина проста й чудова:

Зелень ниви, гаю белькіт,

У небі жайворонка трепет,

Теплий дощ, сверканье вод…

Використовувані уособлення «гаю белькіт», «жайворонка трепет», «сверканье вод» передають звуки весни. Приходить на зміну зимі весна, прокидається природа й разом з нею оживає душу ліричного героя. У ліричному вірші створюється атмосфера безтурботної краси, розлитої в природі. Риторичні питання у фінальній частині добутку надають глибину художнім образам:

Вас назвавши, що додати?

Чим іншим тебе прославити,

Життя душі, весни прихід?

Вірш написаний чотиристопним хореєм, завдяки якому передається веселий настрой ліричного героя

Поетичний добуток В. А. Жуковського «Прихід весни» передає відношення поета до непомітної, простий, але одухотвореній росіянці природі

(2 варіант)

Прихід весни оспівували багато поетів до В. А. Жуковського й після нього, і поет це прекрасно розуміє, судячи з тих риторичним питанням, які він задає не стільки собі, скільки самій весні, природі, життю. Питання цей пролунає наприкінці вірша, щоправда, воно складається всього із шести рядків, і питання – фінал займає третю частину всього добутку

Весна природи, як і весна життя людини, – завжди актуальна тема. Хтось може порахувати чергове звертання до неї банальним, вульгарним, але через якийсь час сам мимоволі зупиниться, щоб помилуватися листям, що розпустилося, першим метеликом, насолодитися заходами

Кожний у весні вибере своє, близьке тільки йому. Жуковський вибрав колір поля, звуки гаю, пісню птаха, теплоту дощу й відбиття сонця у воді. Багато це або мало? Чи можна передати настільки вбогими засобами красу пробуджуючої природи?

Зелень ниви говорить нам про красу й простір росіян полів і про те, що восени із цього поля зберуть урожай. Зелений колір буде супроводжувати будь – яку весняну картину, як многоцветье – літню, жовто – червоні кольори – осінню, а біло – сірі – зимову. Белькіт гаю… Чи чули ви, як шумлять дерева, коли листів на них ще майже немає. Напевно, цей звук можна зрівняти з белькотом маленького, що ще не зміцнів дитини. Виникає бажання обійняти, приголубити, погладити й цю багатообіцяючу в майбутньому ниву, і цей беззахисну поки гай. Разом з поетом ми піднімаємо очі від землі («зелень ниви») усе вище («гаю белькіт»), до неба («у небі жайворонка трепет»). Що хотів передати Жуковський словом «трепет»? Поле маленької пташки, її спів, її радість від приходу весни? У сполученні з першим весняним дощем і водою, що іскриться під сонцем, поталих снігів, перших калюж, озер і рік, що прокинулися після весни трепет жайворонка стає трепетом людини, що жадібно усмоктує в себе весняні звуки, заходи й відчуття. І потрібно чи, дійсно, щось ще додавати до уже описаному, названому? Людині що почуває – досить.

Поет порівнює весну з життям душі, що, як відомо, безсмертна, як безсмертна природа, що відроджується щовесни, прокидається після довгої зимової спячки.

Чим іншим тебе прославити,

Життя душі, весни прихід?