Аналіз частини “Мізинок” (по поемі Некрасова “Кому на Русі жити добре”) – Некрасов Микола
Поема «Кому на Русі жити добре» – не просто пошуки щастя серед всіх класів послереформенной Росії, це трагічна пісня всього народного класу, загальній важкій, сумній частці всього російського народу. Даний добуток можна по праву назвати віхою творчості Некрасова, його данина всьому росіянинові народу
«Мізинок» описує життя старого поміщика і його селян, що звільнилися, після скасування кріпосного права
В одній із частин всенародної поеми Н. А.Некрасов докладно розглядає всі наслідки реформи 1861 року (скасування кріпосного права), що зіграли немаловажну роль надалі розвитку відношенні між поміщиком і селянином
Цього свого роду глузування, сатира, повне сарказму
Тут він не тільки насміхається над поміщиками, але й трохи докірливо обрисовує поводження самих селян
Відносини класів, досить дивні, не кріпосні й не рабські, однак же й не вільні, вони більше схожі на «напівкріпосницькі».
Покірливі селяни підкоряються старому, одряхлілому, що майже выжили з розуму князеві Качатину, виконуючи роль усе тих же слухняних рабів, якими були раніше.
Здавалося б, селяни просто як артисти грають лише ролі рабів, але однак же, вся їхня гра відбувається вуж боляче правдоподібно, так що, самі селяни незабаром запевняються у своїх розподілених ролях. Порию юрба сама сумнівається, а не в чи тім же вона положенні в якому була до скасування кріпосництва?
«Эх, Улас Ілліч! де брехня – те?
Не в їхніх руках ми, що ль?..»
Отут вуж як говориться: «…звичка над селянином сильна.»
Іноді гра затягається, перетворюючись уже не в комедію, а якась подоба трагічної драми, селяни знущаються із власного достоїнства, і чим більше вони нібито «грають», тим тільки більше принижують себе, ніж свого колишнього пана. Вони вже не стільки принижують дурного пана, скільки знущаються самими себе, у явному ступені до кінця не усвідомлюючи ще повною мірою цього
Чого домагаються цим народ? Невже щастя їх у подданичестве дурному старому поміщикові, в остраху чогось нового, світлого? Або ж інші причини ховаються в їх холопській «грі»?
