Моральний вибір героїв у повісті Быкова “Сотників” – Биків Василь

“Війна є противне людському єству стан”, – писав Л. Толстой. і ми змушені погодитися із цим твердженням, адже війна приносить страх, кров, сльози. Війна також є й випробуванням для людини

Проблема морального вибору героя на війні характерна для всього творчості В. Быкова. Ця проблема ставиться практично у всіх його повістях: “Альпійська балада”, “Обеліск”, “Сотників” і ін. У повісті Быкова “Сотників” підкреслено загострена проблема справжнього й мнимого героїзму, що становить суть сюжетної колізії добутку

У повісті зіштовхуються не представники двох різних мирів, а люди однієї країни. Герої повести – Сотників і Рибалка – у звичайних умовах, можливо, і не виявили б свою щиру натуру. Але під час війни Сотників із честю проходить через важкі випробування й приймає смерть, не відрікаючись від своїх переконань, а Рибалка перед особою смерті міняє свої переконання, віддає Батьківщину, рятуючи своє життя, що після зрадництва втрачає всяку ціну. Він фактично стає ворогом. Він іде в мир інший, далекий нам, де особисте благополуччя стає над усе, де страх за своє життя змушує вбивати й віддавати. Перед особою смерті людина залишається таким, який він є насправді. Тут перевіряється глибина його переконань, його цивільна стійкість

Ідучи на виконання завдання, вони по – різному реагують на майбутню небезпеку, і здається, що сильний і кмітливий Рибалка більше підготовлений до подвигу, чим кволих, хворих Сотників. Але якщо Рибалка, що все життя “ухитрявся знайти який – небудь вихід”, внутрішньо готовий до того, щоб зробити зрадництво, то Сотників до останнього подиху залишається вірним боргу людини й громадянина: “Що ж, треба було зібрати в собі останні сили, щоб з достоїнством зустріти смерть… Інакше, навіщо тоді життя? Занадто нелегко дається вона людині, щоб безтурботно ставиться до її кінця”.

У повісті Быкова кожний зайняв у ряді жертв своє місце. Всі, крім Рибалки, пройшли свій смертельний шлях до кінця. Рибалка став на шлях зрадництва тільки в ім’я порятунку власного життя

Спрагу продовження життя, жагуче бажання жити, відчув слідчий – зрадник і, майже не роздумуючи, в упор приголомшив Рибалки: “Збережемо життя. Будеш служити Великої Німеччини”. Рибалка ще не погодився йти в поліцаї, а його вже позбавили від катувань. Рибалка не хотів умирати й дещо вибовкав слідчому. Сотників при катуванні непритомнів, але не сказав нічого. Поліцаї в повісті зображені тупий і жорстокими, слідчий – хитрим і жорстоким

Сотників примирився зі смертю. Він хотів би вмерти в бої, але це стало для нього неможливо. Єдине, що йому залишалося, визначитися у відношенні до людей, оказавшихся поруч. Перед стратою Сотників зажадав слідчого й заявив: “Я – партизан, інші отут ні при чому”. Слідчий наказав привести Рибалки, і він погодився вступити в поліцію. Рибалка намагався переконати себе, що він не зрадник, що втече

В останні мінути життя Сотників зненацька втратив свою впевненість у праві жадати від інших те ж, що із себе. Рибалка став для нього не сволотою, а просто старшиною, що як громадянин і людина не добрала чогось. Сотників не шукав співчуття в юрбі, що оточувала місце страти. Він не хотів, щоб про нього погано подумали й розлютився тільки на ката, що виконував обов’язку, Рибалки. Рибалка вибачається: “Прости, брат”. “Іди ти до чорта!” – треба відповідь

Що трапилося з Рибалкою? Він не здолав долі заплутавшегося на війні людини. Він щиро хотів повіситися. Але обставини перешкодили й залишився шанс вижити. Але як вижити? Начальник поліції думав, що “підібрав ще одного зрадника”. Навряд чи начальник поліції бачив, що діється в душі цієї людини, що запутались, але враженого прикладом Сотникова, що був кристально чесним, що выполнили борг людини й громадянина до кінця. Начальник побачив майбутнє Рибалки в служінні окупантам. Але письменник залишив йому можливість іншого шляху: продовження боротьби з ворогом, можливе визнання у своєму падінні товаришам і, в остаточному підсумку, спокута провини

Добуток перейнятий роздумами про життя й смерть, про людський борг і гуманізм, які несумісні з будь – яким проявом егоїзму. Поглиблений психологічний аналіз кожного вчинку й жесту героїв, скороминущої думки або репліки – одне з найдужчих якостей повести “Сотників”.

Тато Римський вручив письменникові В. Быкову за повість “Сотників” спеціальний приз католицької церкви. Цей факт говорить про те, яке загальнолюдський моральний початок убачається в цьому добутку. Величезна моральна сила Сотникова полягає в тому, що він зумів прийняти страждання за свій народ, зумів зберегти віру, не піддатися тої низинної думки, який піддався Рибалка: “Однаково зараз смерть не має змісту, вона нічого не змінить”. Це не так – страждання за народ, за віру завжди мають сенс для людства. Подвиг вселяє моральну силу в інших людей, зберігає в них віру