Короткий зміст “Білявий Экберт” Тику по главах

Білявий Экберт, лицар сорока років, живе зі своєю дружиною Бертою. Вони люблять один одного, але дітей у них немає. Живуть вони в самоті, гості в них бувають рідко, за винятком друга сім’ї Пилипа Вальтера. Один раз після вечері на прохання Экберта Берта розповідає Вальтерові про дивні пригоди своєї молодості. У дитинстві вона жила в сім’ї бідного пастуха й, коли їй було вісім років, вона втекла з будинку в ліс, де зустріла бабу, що дала притулок її. У хатині разом з бабою жила маленька собачка (кличку якої Берта ніяк не може згадати) і птах у блискучій клітці, що співала пісню: «Уединенье – мені наслажденье. Сьогодні, завтра – завжди одне мені наслажденье – уединенье». Бабуся часто молилася й говорила дивні слова

Берта полюбила бабусю, а собачка й птах стали їй друзями. Через чотири роки бабуся відкрила таємницю: виявилося, що птах щодня кладе по яйцю, у якому перебуває або перлина, або самоцвіт. Через кілька днів, коли баба в черговий раз відправилася подорожувати, Берта втекла з хатини й, унеся із собою птаха й взявши посудину із самоцвітами, пустилася в так зване світло на пошуки лицаря, про яке мріяла

У гарному містечку вона найняла собі невеликий будиночок і згодом стала забувати бабусю. Птах співати перестала, але один раз уночі вона запекла іншу пісню: «Уединенье, ти в отдаленье, чекай сожаленья, про преступленье! Ах, наслажденье – в уединенье».

Птах співав цю пісню не перестаючи, і Берта задушила її. Незабаром вона вийшла заміж за молодого лицаря Экберта. Після оповідання цієї історії, на прощання, Пилип Вальтер вимовляє наступну фразу: «Дякую вам, пані, я жваво уявляю собі вас із дивним птахом і як ви годуєте маленького Штромиана». Білявий Экберт починає каятися, що попросив дружину розповісти про пригоду, тому що саме із цього вечора Вальтер рідко відвідує замок свого друга, а Берта сильно занедужує на нервовому ґрунті. Незабаром вона говорить чоловікові, що ніколи не могла згадати кличку собачки, Вальтер же, у той вечір назвав її! «Який зв’язок має ця людина з моєю долею»? – думала вона, умираючи

Экберт вирішує вбити Вальтера через його сумніви, що терзали, із приводу вірності друга. Він зустрічає його на полюванні в лісі й убиває з арбалета. У той же час у лихоманці вмирає Берта

Экберт знайомиться з лицарем Гуго, зближається з ним і зізнається йому в убивстві друга. Над Экбертом висить проклін, і він починає божеволіти: у кожному чоловіку тепер він бачить Вальтера, його примара постійно переслідує Экберта. Під час подорожі він зустрічає ту саму бабу, що у молодості обдурила його дружина. Виявляється, що баба – чаклунка зв’язана не тільки з Бертою, але й із самим Экбертом, вірніше з його батьком

Вона говорить йому: «Дивися, як злочин спричиняє покарання: це я, а не хто іншої, була твоїм другом Вальтером, твоїм Гуго… а Берта була сестра твоя … Один раз у раннім дитинстві ти чув, як твій батько на догоду своїй дружині не став виховувати при собі дочка від першого шлюбу, а віддав її пастуху». Лежачи на землі, що збожеволіла Экберт умирає, розплачуючись за гріхи батька й дружини