«Выморочные» герої Михайла Щедріна – Салтыков – Щедрін Михайло

У романі Салтыкова – Щедріна «Добродії Головлевы» є глава, названа «Выморочный». Цього «звання» автор удостоїв Иудушку Головлева, і воно як не можна більше до нього підходить. Слово це починає зустрічатися лише ближче до кінця роману, коли Иудушка досягає глибини свого морального розпаду, і повторюється все частіше.

У неупотребимом зараз назві «выморочный» чується сучасне слово «вимерлий». І дійсно, Иудушка немов вимер зсередини. Салтиков – Щедрін невпинно повторює, що усередині в цих чоловік один порох. Душі в нього давно немає (та й чи була?), усередині – порожнеча. Вся суть його існування – порожнеча, видимість життя. Він постійно зайнятий, але чим? В основному якимись містичними розрахунками: раптом у всіх сусідів передохнуть корови, а в Головлеве, навпаки, будуть давати подвійні удої. По многу раз у книги заносяться нікого не відомості, що цікавлять. Якщо ж Иудушка не віддається створеному їм для себе заняттю, то час присвячується молінню. У будинку завжди тепліють лампадки, за столом ведуться благочестиві розмови, а ім’я Христа поминається по сотні раз на день. Створюється враження, що Иудушка дійсно вірить у Бога, що, однак, не заважає йому переступати через всі заповіді

Глава «Выморочный» починається зі слів «Агонія Иудушки…» агонія ця почалася, коли навколо Порфирія Володимировича нікого не залишилося. Одні вмерли, інші пішли. Але навіть ті, хто пішли, загинули, підкоряючись невблаганній долі сімейства Головлевых. Але невже у всім цьому винуватий Иудушка? Так, майже завжди він, але все – таки й самі його рідні приклали руку до власної загибелі. Не тільки Иудушку можна назвати «выморочным». Він сама більша, сама гнійна виразка на тілі родини Головлевых, але це не виходить, що немає й інших виразок

Хіба не можна назвати выморочным Степанка – Бельбаса? Він точно так само, як Иудушка, прагне до самоізоляції. Це людина, що нічого не може, а крім того, – і не хоче. І усередині в нього, зовсім як в Иудушки, – порожнеча. Степан – людина, що лише на одну мінуту за все життя усвідомив, наскільки він нікчемний, марний. Навіть коли Степан напивається, довкола нього – «світна порожнеча». Це чи не свідчення «выморочности»?

Не менш своїх братів заслуговує цього звання Павло. Він також прагне отрешиться від реальності, від людей. Засіб до цього для пего одне – запій. Його не переслідує «світна порожнеча». Навпроти, Павла оточує нерозумно – романтичний мир, створений їм самим. У цьому світі з раптовими збагаченнями, зникненнями він невпинно видумує дрібні (оскільки на великі нездатний) капості для Иудушки. Иудушка є якимось осередком зла, що Павло жадає знищити. Природно, що й цього «выморочного», з його безглуздими мріями, осягає смерть

Якщо ж зовсім узагальнити слово «выморочный», мало – мало відступити від вузького змісту, вкладеного в це поняття Салтыковым – Щедріним, то можна поширити таке визначення й па третє покоління родини Головлевых, тобто на Петеньку, Володеньку, Анниньку й Любиньку. У цих молодих людей немає майбутнього, вони виродженці. Трагічна їхня загибель вирішена, мабуть, ще до їхнього народження. Тих же Петеньку й Володеньку могло врятувати хіба що чудо, адже їхній батько – «выморочный». У скрутних життєвих обставинах діти звичайно звертаються до батьків. У даному ж випадку такий обіг тільки ще вірніше наближає загибель

Аннинька й Любинька теж до певної міри выморочные, але аж ніяк не в силу властивостей свого характеру. Навпаки, Аннинька навіть має деякі високі ідеали, мрії про вільну працю й поняття про честь, які нелегко було зруйнувати. Але не можна забувати, що дівчини належать до присудженого сімейства. Їхнє право вибору – лише видимість. Загибель чекала й у родовому маєтку, і на сцені, у гнилій акторській атмосфері. Просто сцена стрімко наблизила кінець

Добуток Салтыкова – Щедріна «Добродії Головлевы» – шедевр соціальної сатири. У романі неминуче повинен був з’явитися «выморочный» тип, оскільки відомо, що сатирик без усякої жалості й не маскуючись під добру казку, викривав людські пороки. Иудушка Головлев – геніальне створення письменника. Не можна не визнати його соціальної значимості для того часу – часу реакції, шумування в розумах, скасування кріпосного права. Але й по сьогоднішній день образ цей актуальний нотою причині, що пороки ледарства, базікання й лицемірства існують але цей день і вимирати не збираються. Таким чином, Иудушка – унікальний злободенний персонаж, ніким поки не повторений у Росіянці літературі