Сатиричні твори Володимира Маяковського: основні теми, ідеї й образи – маяковський Владимир

Боротьба проти бюрократизму, вульгарності, підлабузництва – одна з основних тем творчості Маяковського. Сатиричні твори Маяковський створював на всіх етапах своєї творчості. У ранній поезії Маяковського сатира продиктована, насамперед, пафосом антибуржуазности, причому він носить романтичний характер. Виникає традиційний для романтичної поезії конфлікт творчої особистості, авторського “я” – бунт, самітність (недарма часто вірші раннього В. Маяковського порівнюють із лермонтовскими), бажання дражнити, дратувати багатих і ситих. Це було характерно для футуризму – поезії напрямку, до якого належав молодий автор. Далеке обивательське середовище зображувалося сатирично. Поет малює її як бездуховну, занурену в мир низинних інтересів, у мир речей:

От ви, чоловік, у вас у вусах капуста

Десь недокушанных, недоїдених щей;

От ви, жінка, – на вас білила густо,

Ви дивитеся устрицею з раковин речей

Відзначимо, що вже в ранній поезії Маяковський використовує весь арсенал традиційних засобів сатири, настільки богатый у Російській літературі. Так він застосовує іронію в самих назвах цілого ряду добутків, які поет позначив як “гімни”: “Гімн судді”, “Гімн ученому”, “Гімн критикові”, “Гімн обіду”. Як відомо, гімн – це врочиста пісня. Гімни ж Маяковського – це зла сатира. Його герої – це сумовиті люди, які самі не вміють радуватися життю й забороняють це іншим, прагнуть усе регламентувати, зробити безбарвним і сумовитим

Здавалося б, що можна висміяти в “Гімні обіду”? Герої вірша – ті самі ситі, які знаходять значення символу буржуазности. Автор використовує прийом, що у літературознавстві зветься синекдоха: замість цілого називають частину. В “Гімні обіду” замість людини діє шлунок:

Шлунок у панамі! Тебе ль заразять

Величчю смерті для нової ери?!

Шлунку нічим боліти не можна,

Крім апендициту й холери!

Якщо продовжити гастрономічну тему, те своєрідним поворотним моментом у сатиричній творчості В. Маяковського стала складена їм у жовтні 1917 року частівка:

Їли ананаси, рябчиків жуй,

День твій останній приходить, буржуй

Тут ще відчувається й ранній романтичний поет, і видний Маяковський, що поставив свою творчість на службу нової влади. Ці відносини – поет і нова влада – складалися далеко не просто, це окрема тема, але одне безсумнівно – бунтар і футурист, Маяковський щиро повірив вреволюцию.

В автобіографії він писав: “Приймати або не приймати? Такого питання для мене (і для інших москвичів – футуристів) не було. Моя революція”. У післяреволюційний час сатирична спрямованість поезії Маяковського міняється. По – перше, її героями стають вороги революції. Ця тема на довгі роки стала важливої для поета, вона дала рясну їжу його творчості. У перші роки після революції це були вірші, які становили “Вікна РОСТУ” (Російського телеграфного агентства) – агітаційні плакати на злість дня. Маяковський брав участь у їхньому створенні і як поет, і як художник. До багатьом віршам додавалися малюнки, вірніше, те й інше створювалося як єдине ціле в традиції народних картинок – лубків, що також складалися з картинок і підписів кним.

“Я – асенізатор і водовоз, революцією мобілізований і покликаний…” – писав про себе Маяковський. В “Вікнах РОСТУ” Маяковський використовує такі сатиричні прийоми, як гротеск, гіпербола, пародія. Так, деякі написи створюються на мотиви відомих пісень, наприклад, “У Францію два гренадери” або відомої по шаляпинскому виконанню “Блохи”. Персонажі їх – білі генерали, несвідомі робітники й селяни, буржуї

До нового життя Маяковський висуває максималістські вимоги, тому багато хто його вірші сатирично показують її пороки. Більшу популярність придбали сатиричні вірші “Про дряни”, “Прозаседавшиеся”. Останнє створює гротескну картину того, як нові чиновники нескінченно засідають, хоча, знаючи сьогодні про діяльність тодішньої влади в Росії, ця їхня слабість здається нам досить необразливої

У вірші “Про дряни” до Маяковського немов би вертається колишній антиобивательський пафос

Досить необразливі деталі побуту начебто канарки або самовара здобувають звучання лиховісних символів нового міщанства. У фіналі вірша виникає традиційний для літератури образ оживаючого портрета, цього разу портрета Маркса, що виступає з досить дивним закликом згорнути голови канаркам. Зрозумілий цей заклик тільки в контексті всього вірша, у якому канарки придбали настільки узагальнене значення

Менш відомі сатиричні твори Маяковського, у яких він виступає не з позиції войовничої революційності, а з позиції здорового глузду. Один з таких віршів – “Вірш про Мясницкой, про бабу й про всеросійський масштаб”. Тут революційне прагнення до глобальної переробки миру заходить у пряму суперечність із повсякденними інтересами рядової людини. Бабі, який “брудом обдало рило” на непролазної Мясницкой вулиці, немає справи до глобальних всеросійських масштабів. У цьому вірші можна бачити переклик з повними здорового глузду мовами професори Преображенський з повісті М. Булгакова “Собаче серце”.

Таким же здоровим глуздом пронизані сатиричні вірші Маяковського про страсті нової влади всім і всьому давати імена героїв. У вірші “Жахаюча фамільярність” з’являються придумані поетом, але цілком достовірні “Гребінки Мейерхольд” або “Собака ім’я Полкан”. В 1926 році В. Маяковський написав вірш “Строго забороняється”. У вірші відбувається зіткнення природного людського пориву, почуття, настрою з казенщиною, з канцелярською системою, у якій усе регламентовано, строго підлегле правилам, що ускладнюють людям життя. Не випадковий вірш починається весняною картиною, що повинна народжувати й народжує радісний настрій, навіть самі повсякденні явища, начебто перону вокзалу, викликають поетичне натхнення. І все це перекреслює строгий канцеляризм

Поет з разючою психологічною точністю передає відчуття людини, що стає предметом строгої заборони він робиться приниженим, уже не сміється, а “подхихикивает, ища заступництва”. Ліричний герой цього добутку – не оратор, не борець, а насамперед людина з його природним настроєм, недоречним там, де все підлегло строгому регламенту. Сатиричні вірші В. Маяковського сучасно звучать і сьогодні.