Лірика Пастернаку – Пастернак Борис

Колись Марина Цветаева в полемічному запалі викликнула: «Де людина, до кінця понявший Пастернаку?» І сама ж пояснила: «Пастернак – це «тайнопис», «іносказання», «шифр». «Пастернаку довго читати нестерпно від напруги (мозков і очного), коли дивишся в надмірно гострі стекла, не по оку (кому він по оку?).

Хіба це не попереджувальний сигнал для тих, хто відправляється мандрувати по морю, назва якого «Лірика Бориса Пастернаку»?

Приїдається все. Лише тобі не дано примелькатися.

Дні проходять, і роки проходять, і тисячі, тисячі років…

У білій завзятості хвиль, ховаючись у білу пряність акацій,

Може, ти – те їх, море, і зводиш, і зводиш на немає.

Сказане поетом про морську стихію співвідноситься з його творчістю: при гаданій одноманітності ліричних припливів і відливів – абсолютна неповторність, непередбаченість поетичних хвиль, що викликають здивування й захват

Мчалися зірки. У море милися миси…

Сліпнула сіль. І сльози висихали.

Були темні спальні. Мчалися думки,

И прислухався сфінкс Ксахаре.

Загадка сфінкса. Загадка поетичного феномена. Може бути, треба вслухуватися у звуки моря? Може бути, вдивитися в його фарби? Чи не подарують вони ключ до розгадки?

Музичні й філософські ідеї Скрябіна, його пошуки, експерименти захопили всю істоту юного Пастернаку, що серйозно займався музикою й що мечтали стати композитором. Для нього великий імпровізатор і мрійник стає справжнім кумиром. От як передає зрілий Пастернак першу зустріч із композитором:

Лунає дзвінок. Голоси наближаються: Скрябін!

ПРО, куди мене бігти від кроків мого божества?

Відносячи Пастернаку до чистих лірик, Марина Цветаева писала, що йому була властива рання проникливість, прозріння своєї «приреченості на лірику», невсипуще відчуття «долі, тобто себе».

Так починають. Року у два

Від мамки рвуться в тьму мелодій,

Щебечуть, свищуть – а слова

Є про третій рік…

Так відкриваються, ширяючи

Поверх тинів, де бути будинкам би,

Раптові, як подих, морячи

Так будуть починатися ямби

Так ночі літні, ниць

Упавши в овсы із благанням: исполнься,

Загрожують зорі твоєю зіницею

Так затівають сварки ссолнцем.

Так починають жити віршем

У цьому вірші – віючи суть лірики Пастернаку