Діяльне неуцтво
«Немає нічого страшнее діяльного неуцтва». Саме це виречення Иоганна Вольфганга фон Ґете приходить першим на розум, коли мова заходить про діяльне неуцтво. Що ж це таке й у чому його проблема для конкретної людини й для суспільства в цілому?
Неуцтво саме по собі не є людським пороком. Неуцтво – це недолік знань і неосвіченість, Людина й не може всі знать. По великому рахунку, він учиться все своє життя, причому мова йде не тільки про теоретичні, наукові знання, але й про практичні навички, що здобуваються по ходу життя. Тобто людина повинен постійно з, шукати шляхи поповнення своїх знань, розвивати в собі допитливість розуму й допитливість. Тому перебороти своє неуцтво людині абсолютно під силу
Зовсім інша справа – це діяльне неуцтво. Тут людина помиляється у своїх знаннях, перебільшує свої сили, уважаючи, що він і так все знає, і це дає йому право надходити так, як він уважає потрібним. От у цьому – те і є корінь проблеми діяльного неуцтва: воно завдає шкоди й самій людині, і його оточенню
На жаль, у наш час проблема діяльного неуцтва актуальна, як ніколи. Зниження стандартів життя, у тому числі й освітніх, приводить до того, що занадто багато недоучених, незнаючих фахівців у самих різних сферах виходять на ринок праці
Усе виходить так, як у старої – престарій пісні примадонни російської естради А. Б.Пугачовій « Чарівник – Недоучка»: «Тільки от справа в тому, що всемогутній маг лише на папері я». Тоді й слон виходить замість праски, і замість грози – рожева коза
У результаті діяльного неуцтва сучасне суспільство одержує: лікарів, які не лікують пацієнтів, а калічать їх; учителів, які не вчать дітей, а викликають у них стійка відраза до навчання; суддів, які судять не за законом, оскільки їх не знають, а по сумі хабара, отриманої для потрібного вироку; будівельників, які не будують будинку, а крадуть будматеріали, у результаті чого великі міста нашої країни через долгостроев нагадують локації комп’ютерних ігор на тему апокаліпсиса
Діяльне неуцтво – це непрофесіоналізм у дії. Це тупиковий варіант розвитку суспільства, просвіту з якого, на жаль, усе ще не видно.