Маленька людина з гоголівсьної «Шинелі»

…І квітня 2009 року — 200 років від дня народження Миколи Гоголя, письмен­ника родом з України, який писав російською мовою дія читачів Росії. Здається, немає у світі людини, яка б не чула імені Миколи Гоголя. Для більшості його ім’я асоціюється із міфологічними гіпертрофованими носами, страшилками про Вія та Панночку, громовим скриком Тараса Бульби («Я тебе породив — я тебе і вб’ю!»), оперою «Черевички» та знаменитою німою сценою з «Ревізора»… Створивши цілу галерею яскравих образів, Гоголь подарував світу одразу дві країни, відчуття розу­міння одразу двох народів — українців і росіян. І — дивовижно! — читаючи його екзотичні історії, багато хто відчув надзвичайну легкість, близькість гоголівських персонажів.

Герої його творів давно перейшли кордони країн і народів, бо він був великим художником слова і став близьким людям усього світу. Чому? Гоголь споглядав людський рід і бачив у ньому риси, притаманні не одному народу, не одній краї­ні, а людям взагалі. Він писав так: «У мене тільки те й виходило, що я взяв з дій­сності, з даних, які були мені відомі…» «Уява молодості не подарувала мені жод­ного видатного характеру та не створила жодної такої речі, яку хоч де-небудь не підмітив мій погляд у натурі…»

Творець «Тараса Бульби», «Вія», «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки», ве­ликий реачіст і містик, Гоголь риси дійсності робив «перлами творення», тому кожний з його героїв — це цілий художній тип, який відбиває людську природу. Містичне, абсурдне життя гоголівських героїв сповнене глибоким філософським змістом. Воно і реачьне, й ірреатьнс водночас, воно є буттям і грою, мрією і абсур­дом, гармонією і хаосом. Герой повісті «Шинель» — Акакій Акакійович Башмач­кін — «маченька людина», яка намагається сховатися від зіткнення зі справжнім світом — безглуздим і жорстоким. Смішний, наївний, приземлений герой стика­ється з незрозумілим світом, у якому демонічне хитро переплетене із реачьним.

Акакій Акакійович — втілення людського нещастя. Для нього навіть путнього імені не знайшлося, то й дістав батьківське, ім’я це означає «непоганий» — ані добрий, ані поганий — просто ніякий. «Ніякий Ніякович». Як стверджують астро­логи, ім’я — це доля. І вона в гоголівського героя також ніяка. Він і не намагаєть­ся змагатися з долею, де там пливти за течією, тут хоча б не втопитися!

Непоказний, нікчемний чиновник взагалі без розумових здібностей. Такий, що не може навіть простого листа переписати. Акакій мріє про нову шинель — і це найголовніший сенс його нікчемного буття. Процес «будування» нової шинелі споріднений із побудовою нового будинку, нового храму — він займає всі думки Акакія, усі його мрії, розмови. Коли нарешті цей витвір мистецтва стає власністю замовника, маленькій людині здається, що вона піднялася на один щабель у жит­ті. Акакій навіть наважився підморгнути незнайомці на вулиці…

Достоєвський колись сказав, що «ми всі вийшли з гоголівської «Шинелі».

Чому? Чи не тому, що більшість з людей саме такі — маленькі люди з безкрили­ми мріями, які не сягають вище пари модельних чобіт або ексклюзивних ґудзи­ків? Що з того, що один мріє про ґудзйки, а інший про «хатинку» на Канарах? Це все явища одного порядку, описані ще у XIX столітті великим письменником Миколою Гоголем, та й досі не подолані людством, навіть у XXI столітті! Може, це тому, що ми погано читали твори свого великого земляка?

Шинель — це предметне втілення людських пристрастей до речей, згубні по­чуття до мертвого об’єкта, це мрія, не гідна нею бути! Чиновник Башмачкін, до­сягнувши цієї мрії, щасливий щастям малої нікчемної людинки, він втрачає най­головніше — мсту, ціль. Та першого ж вечора дорогоцінну шинель знімають з нього вуличні злодюжки. І для Башмачкіна життя скінчене! Він помирає з горя, а ііого привид починає мандрувати містом… Гоголівський Башмачкін мандрує про­сто у безсмертя! Не знайшовши підтримки у байдужому і безсердечному світі, він шаходить співчуття у серцях багатьох читачів і стає тим найживішим серед усіх живих людей. У цьому й полягає містична сила героїв Гоголя, які зі сторінок його книг ідуть до реального життя, час від часу відроджуючись в інших людях, у но­вих ситуаціях, у новітні часи.