Аналіз вірша Пушкіна «Село» – Пушкін А. З

Вірш “Село” написане Пушкіним, коли тому було всього 20 років. Уже в настільки молодому віці поет замислювався над несправедливим укладом життя. У цьому добутку автор говорить не тільки про своє життя, але й дає аналіз суспільно – політичним подіям того часу Вроссии.

Починається вірш звертанням до села. З яким благоговінням і захватом розповідає автор про красу Михайлівського, у якому провів дитинство. Краса природи рідного краю просто заворожує, у цьому прекрасному місці й виріс автор, тут же розвив у собі поетичний талант. Однак спокійний тон оповідання переміняється стривоженими думками, які не відпускають ліричного героя: чому так несправедливо влаштований мир?

Коли знедолені селяни – раби трудяться з ранку до ночі, недоїдаючи й перетерплюючи позбавлення, “барство дике” гнітить народ, відбирає все кровно зароблене селянами й уважає такий порядок життя справедливим

Питання рівності й справедливості, пропагандируемые декабристами, знайшли відгук у душі Пушкіна, коли той перебував у Санкт – Петербурзі. “Я твій”, – говорить поет у добутку, тим самим підкреслюючи, що селяни з їхньою простотою й добродушністю ближче йому, чим манірні й лицемірні дворяни

Пушкіна обтяжує думку, що люди його кола не зауважують жалюгідного положення всього селянства Росії, уважають, що так і повинне бути: породжені рабами повинні тягти “ярем до труни”. Цим нещасним людям неведомо, що таке воля й незалежність, їхні дочки породжені “для примхи байдужої лиходіїв”, а сини, які повинні стати надією й опорою батьків, множать “юрби змучених рабів”.

Автор мріє, щоб він міг своїм словом тривожити розуми людей, однак по його власній думці, йому це непідвласно. Єдиною надією Пушкіна є віра в самодержавство, що найясніший цар зверне свій погляд на несправедливо жебруче селянство й звільнить від рабства людей

По композиції добуток являє собою полум’яне мовлення патріота із чітко вираженою цивільною позицією, передовий для свого часу. Цьому служать і ораторський прийом повторення, звертання й інтонація, що підсилюється питальними й знак оклику

Даний вірш використовувався членами таємних співтовариств для поширення своїх прогресивних ідей. Сам же автор закінчує добуток однією думкою: може бути колись доведется йому побачити полегле рабство, мабуть, тільки це заспокоїть його душу