Життя і творчість Альбера Камю

1. Що ви знаєте про Альбера Камю?

Аіьбер Камю — французький письменник і філософ-екзистенціаліст, автор багатьох романів і п’єс, у яких розкривається тема абсурдності буття. Лауреат Но­белівської премії 1957 року.

2. Що відомо про життя Альбера Камю?

Аіьбер Камю (1913—1960) народився 7 листопада 1913 року в містечку Мардо – ва в Алжирі у родині найманого сільського робітника з Франції та його дружини, іспанки за походженням, яка працювала прибиральницею в багатих сім’ях. Піс­ля смерті батька на війні сім’я бідувала. Освіту здобув завдяки вчителеві, що роз­пізнав у ньому обдаровану дитину й допоміг вступити на філософський факуль­тет Алжирського університету. Але його не закінчив, оскільки, важко працюючи, захворів на сухоти. Співробітник лівих газет, член компартії та комітету захис­ту культури від фашизму. З партії вийшов через незгоду з політикою Комінтер­ну. Якийсь час працював редактором «Парі суар», а 1942 року примкнув до гру­пи Опору «СогпЬаІ», організувавши однойменну газету, яку й очолив із 1944 року.

Двічі був одружений. Від шлюбу (другого) з Франсіною Форе мав двох дітей. Працював актором, режисером, постановником. 4 січня 1960 року загинув в авто­катастрофі у Віллеблевілі (Франція).

3. Що таке екзистенціалізм?

Екзистенціалізм (від латинського ехівіепііаі — існування) — це течія у філо­софії та мистецтві, в основі якої лежить внутрішнє буття людини, шо опинилася наодинці з проблемою внутрішнього «я» та його стосунків із зовнішнім світом.

4. Які твори написав Камю?

1937 — есе для збірки «Лице і виворіт», 1939 — збірка «Шлюби», 1940 — дра­ма «Калігула», 1942 — повість «Сторонній». 1943 — есе «Міф про Сізіфа», 1944 — драма «Непорозуміння», 1947 р. вийшов роман «Чума» — найвища точка ідейної еволюції Камю, 1948 — драма «Стан облоги», 1949 — п’єса «Праведні», що при­несла автору великий успіх, 1951 — трактат «Бунтівна людина», 1954 — книга лі­ричних есе «Літо», 1956 — повість «Падіння», 1957 — збірка оповідань «Вигнання і царство», цього ж року Камю став наймолодшим лауреатом Нобелівської премії, 1959 — остання п’єса «Одержимі» (драматичний переклад роману Достоєвського «Біси», де ставилося питання про вину самогубця).

5. Які головні риси творчої манери Альбера Камю?

Тісний зв’язок з екзистенціальними ідеями, створення моделей «абсурдного світу» і «абсурдної людини». Художня розробка філософських категорій: свободи, бунту, пристрасті, морального вибору й відповідальності. Дуже часто Камю зо­бражує своїх героїв у граничних ситуаціях і ставить проблему вибору (як у романі «Чума»), Тяжіння до філософського узагальнення, скупість мови, ясність компо­зиції та прозорість думки. Дуже часто спостерігається звернення до міфологічних сюжетів і образів.