Образ Ігоря Святославича - захисника Батьківщини
Літописна повість «Похід князя Ігоря Святославича на половців 1185 року» — визначна сторінка в історії літопису Київської Русі. Вона оповідає нам про історичні події, що сталися на території нашої Батьківщини багато сторіч тому, допомагає нам дізнатися і про факти з історії нашого народу, і про визначних історичних діячів, які захищали нашу Батьківщину, не жаліючи себе.
Таким був князь Ігор Святославич, який очолив військовий похід 1185 року на половців. Образ Ігоря Святославича — один із найяскравіших серед тих, що знаходимо у літописах. Князь Ігор Святославич зображений передусім як мужній захисник своєї Батьківщини. Це хоробрий воїн, завзятий та сміливий, який понад усе прагнув бачити свій край вільним, могутнім, багатим. На початку означеного походу сталося незвичайне природне явище — затемнення сонця. Багатьма воно було сприйняте як погане знамення, що віщує біду та поразку. Зараз важко сказати, чи правильним було рішення князя Ігоря про влаштування походу, адже він призвів до численних втрат, а сам князь опинився у ворожому полоні. Проте все це сталося пізніше. Незважаючи на зловісне знамення, князь Ігор Святославич все ж таки продовжує похід. Враховуючи схильність людей до забобонів у ті далекі часи, вчинок князя видається мені гідним захоплення. Адже нехтування знаменням, смертельною небезпекою, яка супроводжувала запланований похід, свідчить насамперед про те, наскільки палко прагнув князь визволення своєї Батьківщини, наскільки вище ставив він захист рідної землі, ніж власне життя та безпеку. Мужність Ігоря Святославича викликає щире захоплення. Як на мене, він був справжнім сином своєї Батьківщини, патріотично налаштованим, із беззаперечною вірою у свої ідеали, у власну справу.
Проте похід Ігоря Святославича на половців зазнає нищівної поразки.
Можливо, саме гаряча віра у перемогу перешкодила йому, не дала оцінити ситуацію з позицій тверезого розуму. Навіть у такому становищі Ігор поводиться гідно. Перебуваючи у полоні, він залишається вірним своїй Батьківщині, повертаючись туди за першої ж можливості. Його не спокушають багатства чи влада, запропоновані йому ворогами. Можливо, деяка недалекоглядність князя спричинила руйнацію його військових планів, проте чи маємо ми право зараз судити його? Як на мене, то ні.
Літописна повість «Похід князя Ігоря Святославича на половців 1185 року» має неабияке історичне та літературне значення. На основі цього твору було створено історичну поему «Слово о полку Ігоревім» — визначну пам'ятку давньої української літератури. Пізніше письменники зверталися до цих творів та зображених у них образів, використовуючи їх у своїй творчості. Літописи є важливими для вивчення історії нашої Батьківщини. Крім того, вони дають змогу дізнатися про легендарних особистостей, які жили багато сторіч тому, проте залишили свій слід в історії та в серцях нащадків. Таким образом, що прийшов до нас з літописів, є образ князя Ігоря Святославича - мужнього, завзятого патріота, захисника своєї Батьківщини.
Таким був князь Ігор Святославич, який очолив військовий похід 1185 року на половців. Образ Ігоря Святославича — один із найяскравіших серед тих, що знаходимо у літописах. Князь Ігор Святославич зображений передусім як мужній захисник своєї Батьківщини. Це хоробрий воїн, завзятий та сміливий, який понад усе прагнув бачити свій край вільним, могутнім, багатим. На початку означеного походу сталося незвичайне природне явище — затемнення сонця. Багатьма воно було сприйняте як погане знамення, що віщує біду та поразку. Зараз важко сказати, чи правильним було рішення князя Ігоря про влаштування походу, адже він призвів до численних втрат, а сам князь опинився у ворожому полоні. Проте все це сталося пізніше. Незважаючи на зловісне знамення, князь Ігор Святославич все ж таки продовжує похід. Враховуючи схильність людей до забобонів у ті далекі часи, вчинок князя видається мені гідним захоплення. Адже нехтування знаменням, смертельною небезпекою, яка супроводжувала запланований похід, свідчить насамперед про те, наскільки палко прагнув князь визволення своєї Батьківщини, наскільки вище ставив він захист рідної землі, ніж власне життя та безпеку. Мужність Ігоря Святославича викликає щире захоплення. Як на мене, він був справжнім сином своєї Батьківщини, патріотично налаштованим, із беззаперечною вірою у свої ідеали, у власну справу.
Проте похід Ігоря Святославича на половців зазнає нищівної поразки.
Можливо, саме гаряча віра у перемогу перешкодила йому, не дала оцінити ситуацію з позицій тверезого розуму. Навіть у такому становищі Ігор поводиться гідно. Перебуваючи у полоні, він залишається вірним своїй Батьківщині, повертаючись туди за першої ж можливості. Його не спокушають багатства чи влада, запропоновані йому ворогами. Можливо, деяка недалекоглядність князя спричинила руйнацію його військових планів, проте чи маємо ми право зараз судити його? Як на мене, то ні.
Літописна повість «Похід князя Ігоря Святославича на половців 1185 року» має неабияке історичне та літературне значення. На основі цього твору було створено історичну поему «Слово о полку Ігоревім» — визначну пам'ятку давньої української літератури. Пізніше письменники зверталися до цих творів та зображених у них образів, використовуючи їх у своїй творчості. Літописи є важливими для вивчення історії нашої Батьківщини. Крім того, вони дають змогу дізнатися про легендарних особистостей, які жили багато сторіч тому, проте залишили свій слід в історії та в серцях нащадків. Таким образом, що прийшов до нас з літописів, є образ князя Ігоря Святославича - мужнього, завзятого патріота, захисника своєї Батьківщини.
