Короткий зміст “Бури” Шекспіра – Шекспір В

Дія відбувається на відокремленому острові, куди всі вигадані діючі особи перенесені з різних країн. Корабель у море. Бура. Грім і блискавка. Команда судна намагається врятувати його, але знатні пасажири – неаполітанський король Алонзо, його брат Себастьян і син Фердинанд, герцог Миланский Антонио й супровідного короля вельможі відволікають моряків від роботи

Боцман відправляє пасажирів по каютах у самих безсторонніх вираженнях. Коли старий доброчесний радник короля Гонзало намагається прикрикнути на нього, моряк відповідає: «Цим ревучим валам немає справи до королів! Марш по каютах!» Однак зусилля команди ні до чого не приводять – під жалібні крики одних і прокльону інших корабель іде до дна. Це видовище розриває серце п’ятнадцятирічної Миранды, дочки могутнього чарівника Просперо. Вони з батьком живуть на острові, про берега якого розбивається нещасне судно. Миранда молить батька використовувати своє мистецтво й утихомирити море. Просперо заспокоює дочка: «Я силою мистецтва свого Влаштував так, що все залишилися живі».

Мнима аварія корабля наколдовано магом, щоб улаштувати долю улюбленої дочки. Уперше він вирішується розповісти Миранде історію їхньої появи на острові. Дванадцять років тому Просперо, у той час герцог Миланский, був скинутий із престолу рідним братом Антонио за підтримкою неаполітанського короля Алонзо, якому узурпатор зобов’язався платити данина

Умертвити Просперо відразу лиходії, однак, не зважилися: герцог був любимо народом. Його разом з дочкою посадили на негідне судно й кинули у відкритому морі. Урятувалися вони тільки завдяки Гонзало – жалісливий вельможа постачив їхніми припасами, а головне, говорить чарівник, «він мені дозволив Із собою захопити ті фоліанти, Що я вище герцогства ціную». Ці книги – джерело магічної моці Просперо.

Після змушеного плавання герцог з дочкою потрапили на острів, що був уже населений: на ньому жив огидний Калибан, син злої чаклунки Сикораксы, вигнаної за численні лиходійства з Алжиру, і дух повітря Ариэль. Відьма намагалася змусити Ариэля служити собі, але він «був занадто чистий, щоб виконувати Її накази скотинячі й злі». За це Сикоракса затисла Ариэля в розщепленій сосні, де він мучився багато років без надії на звільнення, тому що стара чаклунка вмерла. Просперо звільнив прекрасного й могутнього духу, але зобов’язав на подяку служити собі, пообіцявши волю в майбутньому. Калибан же став рабом Просперо, що виконує всю чорну роботу

Спочатку маг намагався виродливого дикуна навчити говорити, але перемогти його низинну натуру не зміг. Батько занурює Миранду в чарівний сон. З’являється Ариэль. Це він розбив неаполітанський флот, що вертався з Тунісу, де король святкував весілля дочки з туніським царем. Це він пригнав королівський корабель до острова й розіграв аварію корабля, замкнув команду в трюмі й приспав, а знатних пасажирів розметав по бережуся

Принц Фердинанд залишений один у пустельному місці. Просперо наказує Ариэлю обернутися морскою німфою, причому видимої тільки самому чарівникові, і солодким співом заманити Фердинанда до печери, у якій живуть батько й дочка. Потім Просперо кличе Калибана. Калибан, що вважає, що він «цей острів одержав по праву Від матері», а чарівник його ограбував, грубить своєму панові, а той у відповідь обсипає його докорами й страшними погрозами

Злий виродок змушений підкоритися. З’являється невидимий Ариэль, він співає, йому вторять парфуми. Ваблений чарівною музикою, за Ариэлем треба Фердинанд. Миранда в захваті: «Що це? Дух? Про Боже, Як він прекрасний!» Фердинанд, у свою чергу, побачивши Миранду, приймає неї за богиню, так гарна й мила дочка Просперо. Він повідомляє, що він король неаполітанський, оскільки його батько тільки що загинув у хвилях, а Миранду він хоче зробити королевою Неаполя.

Просперо задоволений взаємною схильністю молодих людей. Він говорить: «Вони один одним зачаровані. Але повинне Перешкоди створити для їхньої любові, Щоб легкістю її не знецінити!» Старий напускає на себе суворість і обвинувачує принца в самозванстві. Незважаючи на зворушливі благання дочки, він перемагає опірного Фердинанда за допомогою чаклунства й перетворює в рабство. Фердинанд, однак, задоволений: «З моєї в’язниці хоча б мигцем Побачити цю дівчину зможу». Миранда утішає його. Маг хвалить свого помічника Ариэля й обіцяє йому швидку волю, поки ж дає нові інструкції

На іншій стороні острова Алонзо оплакує свого сина. Гонзало незграбно намагається утішити короля. Калибан зустрічає в лісі блазня Тринкуло й королівського дворецького п’яничку Стефано. Останній відразу пригощає виродка вином із урятованої пляшки. Калибан щасливий, він повідомляє Стефано своїм богом. Фердинанд, звернений Просперо в рабство, перетаскує колоди. Миранда прагне допомогти йому. Між молодими людьми відбувається ніжне пояснення. Розчулений Просперо непомітно спостерігає за ними. Калибан пропонує Стефано вбити Просперо й заволодіти островом. Вся компанія напивається. Вони й на тверезу голову не ахти які розумники, а отут ще Ариэль приймається їх дурити й збивати столку.

Перед королем і його свитою під дивну музику з’являється накритий стіл, але коли вони хочуть приступитися до їжі, все зникає, під громові розкати з’являється Ариэль в образі гарпії. Він дорікає присутніх за доконане проти Просперо злодіяння й, лякаючи жахливими борошнами, призиває до покаяння. Алонзо, його брат і Антонио сходять сума.

Просперо повідомляє Фердинанду, що всього його борошна – лише випробування любові, що він із честю витримало. Просперо обіцяє дочка в дружин принцові, а поки, щоб відволікти молодих людей від нескромних думок, наказує Ариэлю й іншим парфумам розіграти перед ними алегоричне подання, природно зі співом і танцями. По закінченні примарного спектаклю названий тесть говорить принцові: «Ми створені з речовини того ж, Що наші сни. І сном оточене Все наше маленьке життя». У комедії починають звучати меланхолійні нотки

Під урочисту музику з’являються Алонзо і його звита. Просперо робить своє останнє чарівництво – він знімає чари божевілля зі своїх кривдників і з’являється перед ними у всій величі й з герцогськими регаліями. Алонзо просить у нього прощення. Себастьяну й Антонио Просперо обіцяє мовчати про їхній злочинний намір проти короля. Вони налякані всевіданням мага. Просперо обіймає Гонзало й відплачує йому хвалу. Ариэль не без смутку відпущений на волю й летить із веселою піснею. Просперо утішає короля, показавши йому сина, – той живий і здоровий, вони з Мирандой грають у печері в шахи й ніжно розмовляють. Миранда, побачивши знову прибулих, піднесена: «Об чудо! Яка безліч прекрасних осіб! Як рід людський гарний! І як гарний Той новий мир, де є такі люди!» Весілля вирішене. Глибокодумний Гонзало проголошує: «Не для того ль був вигнаний з Милана Миланский герцог, щоб його нащадки В Неаполе панували? ПРО, радійте!» Є моряки із чудом урятованого корабля

Він готовий до відплиття. Ариэль приводить расколдованных Калибана, Стефано й Тринкуло. Усі потішаються над ними. Просперо прощає злодюжок з умовою, що вони приберуть печеру. Калибан повний каяття: «Виконаю все. Прощенье заслужу И стану надалі розумній. Потрійний осел! Поганого п’яницю вважав я богом!» Просперо запрошує всіх провести ніч у його печері, для того щоб ранком відплисти в Неаполь «на одруження дітей». Звідти він збирається вернутися в Милан, «щоб на дозвіллі міркувати про смерть». І просить Ариэля послужити останню службу – наколдовать попутний вітер, і прощається з ним. В епілозі Просперо звертається до глядачів: «Усі грішні, всі прощенья чекають, Так буде милостивий ваш суд».