Колосся Родосский

У східній частині Середземного моря, в архіпелазі Південні Спорады, розташований острів Родос – один із центрів егейської культури. До наших днів збереглися численні твори античного мистецтва острова Родос. Видатним добутком є статуя Гелиоса, так зване Колосся Родосский.

У третім столітті до н.е. на острів Родос напав полководець Деметрий. Проте, здолати Родоссцев йому не вдалося, не дивлячись на спеціальні облогові машини – останнє слово військової техніки. Деметрий відступив, кинувши на березі величезну оббиту залізом облогову вежу з таранами й перекидним мостом, катапультами, площадками для десанту – гелиополиду, що надавали руху 3400 воїнів. Ця гелиополида – те ж свого роду чудо світла – замість руйнування принесла місту несподівану вигоду й всесвітню славу. Заповзятливі купці, купили в родосцев гелиополиду “на металобрухт” за величезні гроші – 300 талантів. На гроші, виручені від продажу вежі, і вибудували статую Гелиоса – заступника Родосу. Це одне із семи чудес світла було споруджено в 292 – 280 р. до н.е. На згадку про успішну оборону острова

На торговельній площі між морем і міськими воротами, на облицьованому білим мармуром штучному пагорбі, висотою 7 метрів, була поставлена найбільша у світі статуя юнака ростом 36 метрів. Різні автори вказують різноманітну висоту статуї, збільшуючи її або ледь не вдвічі. У всякому разі, статуя настільки більша, що Плиния Старшого, котрий бачив її, уразило те, що лише деякі люди могли обхопити руками великий палець статуї

Могутні ноги юнака були небагато розставлені, долоня правої руки приставлена до очей, у лівій він тримав покривало, що спадає до землі. Небагато відхилившись назад, юнак удивлявся вдалину. Голову прикрашав вінець із розбіжних убік променів. Це було зображення бога Гелиоса – заступника променів. Уважалося, що острів піднятий із дна моря велінням цього бога. Автором чудової статуї був представник Родоськой школи скульптор Харес, учень Лисиппа.

Конструкція гігантської статуї складалася із трьох масивних кам’яних стовпів, які виконували роль опор у ногах статуї й покривалі. На рівні плечей і в поясі стовпи з’єднувалися залізними поперечними балками. Співробітник Британського музею Мерлион допускає, що перетин залізних брусків на рівні щиколотки статуї було приблизно 4,5 кв. дюйми. Вище й нижче цього місця розмір перетину поступово зменшувався. Стовпи й балки були основою залізного каркаса, що покрили чеканними листами бронзи товщиною 1,6 міліметра

Статуя споруджувалася 12 років. Усе вище виростала статуя, захована земляним насипом, на якому працювали майстра. Коли главу статуї прикрасили променистим вінцем і насип розібрали, здивовані родосцы побачили чудовий твір мистецтва. Швидко поширилися слухи про це чудо миру, чиє життя виявилося дуже короткої, але слава міцної

Статуя не простояла й півстоліття. В 224 році до н.е. вона була зруйнована сильним землетрусом. Самим чутливим місцем виявилися коліна – вище колін статуя зігнулася таким чином, що голова й плечі вперлися в землю. Родосцы і їхні сусіди намагалися підняти поваленого гіганта. Єгипетський цар надіслав майстрів і кілька сотень талантів міді. На жаль, відновити статую не вдалося. Майже 1000 років лежала на березі бухти розколота статуя, що стала видатною пам’яткою Родосу. Тільки в 977 році арабський намісник продав її заповзятливому купцеві на переплавлення. Колосся було розрізано на частині, і дорогу бронзу відвезли на 900 верблюдах