Життєва й творча доля Гоголя була важкої, часом глибоко драматичної. Письменник страждав від ворожого відношення різних груп сучасників до новаторського характеру його творчості, до великої й суворої правди, висловленої вних.
“Ревізор” по праву вважався кращою соціальною комедією свого часу. Високий реалізм тісно злився в “Ревізорі” із сатирою, сатира – із втіленням соціальних ідей. Сам Микола Васильович Гоголь відзначав особливість своєї комедії: “Мені жаль, що ніхто не помітив чесної особи, що были в моїй п’єсі. Це чесну, шляхетну особу – був сміх” Письменник ставила перед собою ціль – “сміятися сильно” над тим, що “гідно осміяння загального”, тому що в сміху Гоголь бачив могутній засіб впливу на суспільство
Саме сучасне життя в її комічно виродливих проявах обрані предметом комедії. І в цьому полягає своєрідність гоголівського сміху
Сюжет “Ревізора” заснований на типово комедійній невідповідності: людини приймають не за той, ким він є насправді. Але на відміну від своїх попередників. Гоголь вирішує цю ситуацію по – новому.
Головний герой п’єси Хлестаков не намагається видати себе за важливу особу. Чиновників обдурило щиросердість Хлестакова. Досвідчений шахрай чи навряд провів би городничего, що “шахраїв із шахраїв обманював”. Саме ненавмисність учинків Хлестакова збила його столку.
В “Ревізорі” немає зовнішніх поштовхів до розвитку дії. Основним імпульсом розвитку комедії є страх чиновників. Страх поєднує місто, що роздирається внутрішніми протиріччями, робить всіх жителів міста чи ледве не братами. Виявляється, не споріднення душ, не спільність інтересів, а тільки страх здатний згуртувати цих людей
Происходящее на сцені виявляє в діючих особах їх щире – виродлива й смішна особа. Але п’єса як дзеркало відбиває недоліки російського життя. “Над собою смієтеся”, – ці слова звернені в регочучий зал для глядачів
Беззаконня, казнокрадство, хабарництво, корисливі мотиви замість турботи про суспільне благо – все це показано в “”Ревізорі” у вигляді тих загальновизнаних форм життя, поза якими управителі не мислять собі своє існування. Смішне виявляється й у тій серйозності, з якої ставиться до своєї справи кожний з персонажів комедії. Всі вони зайняті своєю справою як найбільшим завданням всього життя. Читачеві ж і глядачеві з боку видні незначність і порожнеча їхніх турбот. У такий спосіб. Гоголь наочно показує контраст метушливої зовнішньої діяльності й внутрішнього окостеніння
“Ревізор” чудовий тем. що це комедія характерів. Гумор Гоголя психологічний. Ми, говорячи словами Гоголя, сміємося не над “кривим носом, а над кривою душою”. Комічне в Гоголя майже цілком віддано окресленню типів. Звідси неприйняття фарсу, карикатури. Сам автор писав: “Найбільше треба побоюватися щоб не впасти в карикатуру”.
Так, віддаючи спішні накази до прийому ревізора, городничий плутає слова: “Нехай кожний візьме в руки по вулиці, – чорт візьми, по вулиці! – по мітлі…” Мінуту через він хоче надягти замість капелюха паперовий футляр. У записці, отриманою Ганною Андріївною від чоловіка, утримується забавна плутанина: “Я нічого не розумію, до чого ж отут солоні огірки й ікра?” Квартальні, котрим городничий указує на лежачу на підлозі папірець, “біжать і знімають її, штовхаючи один одного похапцем”. Поздоровляючи Ганну Андріївну з “зарученням” дочки, Бобчинский і Добчинский “підходять в один час і зіштовхуються чолами
Не можна не помітити, що ці смішні “чіплянь” – скоріше супутні тони до основного мотиву. Вони характеризують атмосферу поспіху, плутанини, страху. Комічне Гоголя, як правило, випливає з характерів героїв
Сміх викликає також невідповідність характерів людей і їхніх положень у суспільстві, невідповідність тим часом, що персонажі думають і що говорять, між поводженням людей і їхньою думкою. Так, приміром, чиновники із дружинами, що прийшли поздоровити городничего й Ганну Андріївну із прекрасною партією дочки, в очі лестять, про себе ж озиваються про городничем досить нелестно: “Не судилося, панотець, доля – індичка; заслуги привели до тому (Убік.) Отакій свині лізе завжди в рот щастя!”.
Письменник сподівався на те, що комедія змусить багатьох глядачів, читачів задуматися над пороками, зображуваними в ній, і зробить серйозний вплив на суспільну свідомість. Однак Гоголя очікувало гірке розчарування. Частина публіки “Ревізор” був сприйнятий як веселий водевіль, значна ж частина глядачів сприйняла її як добуток, що дає перекручену картину життя
Але все – таки Микола Васильович Гоголь вірив у торжество справедливості, що переможе, як тільки люди усвідомлюють гибельность “дурного” Він невпинно розвінчує соціальне зло, представляючи його на загальне осміяння. Сатира Гоголя покликана засудити все те, що принижує й руйнує справді людські якості в людях, веде до духовної й моральної загибелі. Вимогливий майстер, Гоголь був художником великої цивільної спрямованості
