Суперечка нічліжників про людину. (Аналіз діалогу на початку третьої дії п’єси Горького “На дні”) – Горький Максим
Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4
* Style Definitions */ table. MsoNormalTable { mso – style – name:”Звичайна таблиця”; tstyle – rowband – size:0; tstyle – colband – size:0; mso – style – noshow:yes; mso – style – parent:”";padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso – para – margin:0cm; para – margin – bottom:.0001pt; mso – pagination:widow – orphan; font – size:10.0pt; font – family:”Times New Roman”; mso – ansi – language:#0400; mso – fareast – language:#0400; mso – bidi – language:#0400;}
Всесвітньо відома п’єса великого російського письменника А. М. Горького «На дні» і в наш час не втрачає такої привабливої філософської поживи для розуму. У ній піднімаються різні питання про зміст буття, про гірку правду й солодку неправду, і безсумнівно, про саму людину. Про справжню Людину. Яким він повинен бути?
Саме розмови про людину займають вагоме місце в суперечках занепалих на саме соціальне дно нічліжників
Після відходу Луки, їхнього рятівника подарившего їм у віру в краще майбутнє, вони завзято починають відстоювати свої позиції. Дві протиборчі думки зіштовхуються в цьому розмові
Більшість нічліжників говорить, що Лука для них був, свого роду, рятівником, завдяки якому вони знайшли надію. Усі розуміють, що ця солодка неправда в ім’я порятунку не робить їм честі, вона тільки розрада, тільки «пластир для наривів». Але не дивлячись на це ця жалість украй необхідна ім. Надаючись солодким мріям і мріям, навіяними ілюзіями, вони живуть минулим, забуваючи на час важка й жорстока реальність
Сатин же, що є в більшій мері героєм четвертої дії протистоїть іншим героям
Він переконує їх у марності й непотрібності цієї жалості й жалю. Герой намагається донести їм зміст людського «Я», пускаючи в хід філософські вигадництва й повторюючи, що людина породжена для кращого життя ( тільки в цьому погоджуючись із Лукою), а не для пропалювання її на самому «дні», вночлежке.
Марною жалістю й жалем, що дарує примарні надії, людину не врятувати, його потрібно поважати. Повага – От щире почуття, яку варто проявляти до справжньої людини! Адже повага до особистості складається їхніх учинків і думок людини, зі спроб домогтися більшого, реалізувати свої мрії й знайти своє місце в житті. І жалість, на думку героя, далеко не порятунок, а тільки – загибель особистості, приниження
Однак, нічліжникам простіше вірити в незбутнє, ніж жити тільки сьогоднішнім важким удень.
Сатин не тільки себе вважає особистістю, людиною, і інших героїв теж намагається змусити побачити в них краще, прагнення стати людиною, не дивлячись на навколишні умови
Герої прислухаються до Сатину, і поступово намагаються усвідомити, побачити й відчути все те, що зробило з такими. Лінь, пияцтво, опустило їх на найглибше «дно», опускатися далі вже нікуди!
Саме тому п’єсу можна назвати «світлом» у вікні, надією на переродження людей
Головне, щоб вони зрозуміли самих себе як людини, побачили в собі особистість, вирішили змінитися
