Мертві душі твір – гоголь Микола

Інтерес до творчості Н. В. Гоголя не слабшає й у наші дні, причина в тім, що Н. В. зумів найбільше повно розкрити риси характеру російської людини, велич і красу Росії. У поемі «Мертві душі» Гоголь правдиво описує картину російського життя 19 століття

«Мертві душі» починаються із зображення міського життя, опису міста й суспільства. Гоголь описує й міських і сільських жителів – чиновників, слуг, міщан, селян

У поміщиках залишилася так мало людського, що їх сміло можна назвати «дірами на людстві». Манилов є безгосподарним поміщиком, Коробочка дріб’язкова й «дубинноголовая», Ноздрев безладний марнотратник життя, Собакевич скупий і скнара Плюшкин.

Добродушно сміючись, автор описує слуг і селян, він не обвинувачує їх, а проявляє розуміння. Вони беруть приклад з поміщиків і чиновників, тому ми не бачимо високій духовності й моральності. Наприклад, Петрушка охоплена пристрастю до читання, хоча його більше залучає не те, що він читає, а сам процес читання, як це з букв «вічно виходить яке – небудь слово, що інший раз чорт знає що значить».

У російської людини завжди були задатки до гарного життя, але справа в тім, як він використовує свої можливості й особисті якості. Всі ті якості, які є в нас, ми бачимо в Чичикове, ми бачимо те, як він прагне до кращого життя. Він намагається домогтися висот, але робить це не чесним путем.

Найкраще майбутнє Росії описується в ліричних відступах. Тут теж представлений народ, що має живий і жвавий розум. У ліричних відступах автор звертається до «неосяжного простору» російської землі. В останньої, 11 главі, бричка Чичикова перетворюється в символічний образ Росії, що несеться в невідому далечінь. Гоголь вірить у світле майбутнє Росії. Н. В. Бачить Росію, у майбутньому, великої й могутньою державою