Кого ми називаємо доброю людиною

Кого ми називаємо доброю людиною – от проблема, над якою міркує Н. Самвелян.

Автор, міркуючи про доброту, перебираючи один тлумачний словник за іншим, як бусинки на ниточку, нанизує всі нові й нові визначення, хто така добра людина

Н. Самвелян уважає, що добрим є той, хто не тільки мислить масштабно, але й діє. Але, на думку автора, культура дій неможлива без культури почуттів, без щиросердечної чуйності людини

Я розділяю позицію Н. Самвеляна й згодний з усіма словниковими визначеннями доброти, які приводить у тексті автор, але маю й свій погляд на те питання, кого ми називаємо добрим. Це, по – моєму, людина, що робить добро іншим людям, чуйний, гуманний

У розповіді Л. Улицкой показана історія з подарованими годинниками. Головним героєм автор уважає сліпого діда: саме він у важку мінуту життя допоміг правнучці. Л. Улицкая підкреслює щиросердечну чуйність цієї людини. Він сліпнув, а «побачив», як Діана взяла годинники. Коли вона повернулася додому, затисши в долоні те, що залишилося від них, прадід без слів зрозумів, що трапилося. Бажання допомогти дівчинці було настільки сильним, що колишній вартовий майстер зробив чудо: він полагодив годинники! На питання внучки про те, що він прозрів, дід пошепки відповів, що бачить у происходящем «тільки саме головне». У той день цим «головним» була для нього трагедія правнучки!

Я захоплююся героєм Л. Улицкой. Яким щиросердечним тактом і чуттям треба володіти, щоб відчути горі маленької людини! Хочеться до яскравих слів американського письменника Кристиана Боуви, що затверджував, що «доброта – мова, на якому німі можуть говорити і який глухі можуть чути», додати, «а сліпі можуть бачити»!