Зміст назви розповіді Шолохова «Доля людини» – Шолохов Михайло

Назва в художньому творі – один зі способів вираження авторської позиції. У ньому або відбита суть конфліктних добутків, або названий ключовий епізод або головний герой, або виражена основна думка добутку

Через багато років після Великої Вітчизняної війни в 1957 році М. А. Шолохов пише розповідь «Доля людини», в основі сюжету якого історія життя звичайної людини Андрія Соколова

Оповідання в добутку ведеться від першої особи, від імені головного героя, той розповідає про своє життя сторонній людині, якого прийняв за шофера. Уважно розглянувши Андрія Соколова, оповідач звертає особливу увагу на очі людини: «ока, немов присипані попелом, наповнені такий неизбывной смертною тугою, що в них важко дивитися». Така деталь говорить про важкий, дуже важкого життя Андрія Соколова, адже ока – дзеркало душі. Герой оповідає про свою долю. Саме це слово покладене М. А. Шолоховым у назву розповіді. Не доля, не фатум, не приречення, а саме доля: слово, що вміщає в себе всі попередні змісти, але в той же час тут у письменника є синонімом до слова життя. Дійсно, життя Андрія Соколова спочатку «була звичайна»: родина, дружина, троє дітей, непогана робота, але почалася війна, що принесла біль і страждання. Спочатку полон, потім смерть дружини й дочок, і, нарешті, загибель сина. Будь – яка людина, що випробувала таке, міг би озлитися, озлобитися, проклясти свою долю. Але Андрій Соколов знайшов у собі сили допомогти маленькому хлопчикові Ванюші, що залишився після війни сиротою: герой усиновив Ванюшу: «Закипіла отут у мені горюча сльоза, і відразу я вирішив: «Не бувати тому, щоб нам порізно пропадати! Візьму його до себе в діти».

Андрій Соколов сам вирішив взяти сироту – хлопчиська, змінивши тим самим свою долю, наповнивши життя змістом

М. А. Шолохов називав добуток «Доля людини», не вказуючи, що оповідання буде про життя конкретної людини, що потеряли на війні найдорожче: дружину, дітей, але сохранившего головне – людське серце. Так з розповіді про долю конкретної людини добуток перетворюється в оповідання про долю всього людства, коли кожний відповідальний перед собою й іншими за своє життя

Назва шолоховского розповіді багатозначно: воно вказує на моральну сутність Андрія Соколова: зі звичайного шофера, що женився на Иринке, що заимели трьох дітей, що пережили полон, коли «смерть мимо…пройшла, тільки холодком від її потягнуло…» він стає людиною, що всиновила Ваню, і тепер Соколов боїться за своє життя (от серце в мене розгойдалося, поршня треба міняти…»), тому що тепер він ответствен за маленького хлопчика

Мрія про родинну душу об’єднала дві сирітські долі: минулу війну солдата й хлопчиська, що залишився сиротою,, і відтепер, об’єднавшись, разом крокують вони по життю

Таким чином, назва шолоховского розповіді «Доля людини» піднімає оповідання до рівня всесвітнього узагальнення, роблячи маленьку розповідь глибинним епосом, що розкриває сложнейшую проблематику, що зачіпає основи людського гуртожитку