Твір по картині Эдгара Дега “Блакитні танцівниці” – Дега Эдгар

Картина “Блакитні танцівниці” (1897) належить кисті великого француза – імпресіоніста Эдгара Дега. У цей момент полотно, після написання хранившееся в колекції Дюран – Рюэля (Париж), потім У С. И.Щукина (Москва, до 1918р.) і в Державному музеї нового західного мистецтва (до 1948 р.), виставлено на загальний огляд у Державному музеї образотворчих мистецтв ім’я А. С. Пушкіна, що розташований Вмоскве.

Розмір полотна: 65?65 див. Матеріалом, за допомогою якого ця картина була створена, є художня пастель

Одним з головних відмінностей картин пізнього періоду творчості Дега, виступає зміна колірного курсу, пов’язана з віковими змінами зору художника. У його роботах з’являються більші колірні плями, що надають головний напрямок декорованої поверхні полотна

Сюжетні замальовки, що повторюють балетні сценки або реалії життя танцівниць за лаштунками виступів, є “візитною карткою” художника. Ця тематика, червоною ниткою минула через його творчість, постійно втілювалася їм за допомогою пастелі й масла

Однак, багато авторитетних художніх критиків занимающиеся творчістю Дега, відводять полотну краще місце в розробці художником цієї теми. Вони звеличують колірну гармонію художнього твору, його композиційне рішення, наповнене багатством фактури і ємністю колірних сполучень

Значеннєвою лінією цієї картини є імпресіоністське втілення подвійного задуму автора, що намагається відтворити зруйновані ілюзії реального миру

Невимушена подача змісту й неакадемичная формулювання композиції вкупі з райдужними відблисками чистих фарб відтворять ілюзію танцю. Пастель, так улюблена художником, дозволяла йому з’єднувати колір і лінію малюнка в одне неперевершене ціле. Фігури чотирьох танцівниць передають своєю пластикою гармонію синхронного руху

Невідомо, який саме сюжет ліг в основу полотна – чи спостерігав художник за репетицією або за виступом прекрасних танцюючих дівши. Існує думка, що всі чотири фігури – лише одна, що повторює різні руху. Незважаючи на ці розбіжності, критики сходяться в думці, що на цій картині позначилося ще одне із захоплень Дега – фотографія. Це доводить ассиметричная композиція полотна, а так само раптовість “кадру”, обрезающего частини сюжету