У чому секрет довголіття байки

Байка – це невеликий прозаїчний або віршований добуток повчального характеру й алегоричного змісту, один із самих древніх жанрів літератури. Ще в V столітті до. н.е були популярними байки, автором яких уважався давньогрецький раб Эзоп. Вони так сподобалися людям, що розійшлися по всіх країнах і пережили не тільки століття, а й цілі тисячоріччя

Сюжети Езопових байок запозичилися й розвивалися в різні історичні епохи й різні народи

Наприклад, римський поет Федр, що жив в I в. н.е., придумав байкам віршовану форму, що підсилило їхній повчальний зміст. У своїх добутках «Вовк і ягня», «Вівця, пес і вовк» і багатьох інших він виступав проти користолюбства, неправди, висміював дурість і інші людські вади

Італієць Леонардо да Вінчі, що видається діяч епохи Відродження, вкладав у байки своє оптимістичне життєрадісне відношення до навколишнього світу, свою віру в добро. Це дуже помітно, коли читаєш його байку «Лев і Ягненочек».

Відомий французький байкар Жан де Лафонтен теж запозичив античні сюжети, але не відзначав повчальні висновки, для нього головним була розповідь про смішний або безглуздий випадок, однак не позбавлений народної мудрості

Для байок польського літературного діяча И. Красицкого характерні яскравий гумор і дотепність, виразні художні образи

Традиції байкаря продовжив талановитий російський письменник И. Крилов. Його байки – цілі «повести, комедії» – за влучним висловленням В. Бєлінського. І висміює, критикує він не тільки окремі вади людей, але й визначені історичні події й суспільні явища в тодішній Росії

Ми читаємо про смішного й неспритного, ледачого, брехливого або жорстокого звірів, але добре розуміємо, що мова йде про людей, про наші вади, від яких необхідно позбуватися