«Запашна свіжість почуттів» у поезії А. А. Фєта
Лірика Афанасія Фєта відкриває нам світ разючої краси, гармонії й досконалості, три складові яких – природа, кохання і пісня. Фєта можна назвати співаком російської природи. Наближення весни й осіннє зів’янення, запашна літня ніч і морозний день, що розкинувся без кінця й краю житнє поле й густий тінистий ліс – про все це пише він у своїх віршах. Природа у Фєта завжди спокійна, притихла, вона начебто завмерла. І в той же час вона дивно багата звуками й фарбами, живе своїм життям: «Я прийшов до тебе із привітом, Розповісти, що сонце встало, Що воно гарячим світлом По листах затріпотіло. Розповісти, що ліс прокинувся, Весь прокинувся, гілкою кожною, Кожним птахом стрепенувся!». Зображення природи у Фєта наповнено романтикою, що зачаровує:
Що за звук у півмороку вечірньому?
Бога звістка! -
То кулик простогнав або сич.
Розлука в ньому є,
І страждання в ньому є,
І далекий невідомий клич.
Точно мрії хворі безсонних ночей в цьому плачучому звуці злиті!
Природа у Фєта живе своїм власним таємничим життям, а людина може бути до неї причетна тільки на вершині свого духовного розвитку:
Цілий день сплять нічні квіти,
Але лише сонце за гай, зайде,
Розкриваються тихо листя,
І я чую, як серце цвіте.
Згодом у віршах Фєта знаходимо все більше паралелей життя природи й людини. Відчуття гармонії наповнює рядки поета. А. Фєт не оспівує жагучі почуття, у його віршах ми не знаходимо слів глибокого розпачу або захвату. Він пише про найпростіше – про дощ і сніг, про море й гори, про ліс, про зірки, передаючи нам свої хвилинні враження, запам’ятовуючи миті краси. Світлом і спокоєм наповнені такі поетичні шедеври Афанасія Фєта, як «Шепіт, боязкий подих!», «Я прийшов до тебе із привітом!», «Зоря прощається із землею!» та інші. Краса й природність його поезії доконані, його вірші виразні й музичні. «Це не просто поет, а скоріше поет-музикант!» – говорив про нього Чайковський. На вірші Фєта було написано безліч романсів, які одержали широку популярність. Поет передає у своїх віршах «запашну свіжість почуттів», навіяних природою. Його вірші перейняті світлим, радісним настроєм, щастям кохання. Навіть самі найменші рухи людської душі не вислизають від уважного погляду поета – він надзвичайно тонко передає усі відтінки переживань людини:
Шепіт, боязке дихання,
Трелі солов’я,
Срібло й колихання
Сонного струмка,
Світло нічне, нічні тіні,
Тіні без кінця,
Ряд чарівних змін
Милої особи,
У димних хмаринках пурпур троянди,
Відблиск янтарю,
І цілування, і сльози,
І зоря, зоря!..
У поезії Фєта майже немає дії. Сильніше захоплює поета естетичне сприйняття світу, тим більше він віддаляється від прозаїчності. Треба сказати, що її практично немає в найчистішій поезії Фєта. Кожний його вірш – це ціла гама вражень, думок, радостей і сумів. Підтвердженням цієї думки служать такі з віршів Афанасія Фєта, як «Промінь твій, що летить далеко!», «Недвижні очі, божевільні очі!», «Сонця промінь проміж лип!», «Тобі в мовчанні я простираю руку!». Лірика цього найцікавішого російського поета вічна завдяки відбиттю в ній почуттів і переживань, які випробовує людина, які не позбавлені почуття прекрасного. Вірші Афанасія Фєта торкають самі таємні струни душі, передають нам відчуття дивної гармонії навколишнього світу.