Михайло Шолохов «Доля людини» – Шолохов Михайло

Тема Другої світової війни знайшла своє гідне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Один з них – російський письменник Михайло Шолохов. Як і у творчості німецького письменника Генріха Бэлля, розповідь пронизує думка: війна протиприродна й антигуманна

Війна скалічила й німців і росіян. І все – таки трагедія героя Г. Бэлля, у першу чергу, у тім, що він не розуміє, не може сформулювати зміст принесеній війні жертви; його фраза, як і назва добутку, обірвана: «… проти мого прізвища буде написано: «Пішов на фронт і вигин за…».

На відміну від розчарованого юного німецького солдата зрілий чоловік Андрій Соколов має мета у своєму житті. Всупереч всім трагедіям, що принесла йому війна, – смерть рідних, жахи концтабору – Андрій Соколов знаходить сенс у вихованні обпаленого війною сироти – хлопчика Вані

Недарма розповідь починається й закінчується зображенням всеперемагаючої весни, що затягує рани на тілі землі й у душах людей

Особливість композиції полягає в тім, що Шолохов подає розповідь у розповіді. Зустріч автора – оповідача з незнайомцем дитиною переходить у розповідь самого незнайомця Андрія Соколова про своє життя, що спочатку нічим не відрізнялася від звичайного життя простих людей. Але все змінила війна, що забрала життя його дружини й донь: авіабомба розбило будинок родини разом з його жителями. Остання надія – син Анатолій – загинув на фронті наприкінці війни…

Сам Андрій Соколов випробував всі жахи німецького концтабору, голод, знущання, приниження, але не зламався, зумів вистояти, утекти з полону, взявши із собою «мови» – німецького інженера. А після війни, коли б, здавалося, зник зміст його життя, бере на виховання хлопчика – сироту Ванюшу, якого теж не помилувала доля. І починається відродження пораненої душі Андрія Соколова

Від добутку «Доля людини» віє вітром оптимізму, як післявоєнна весна, дружне й раптова, так і майбутнє цих осиротілих людей – Андрія Соколова й Вані – світле, чисте й радісне