Чацкий і Репетилов – герой і пародія – грибоєдов Олександр

(по комедії А. С. Грибоєдова «Горі від розуму»)

Первісна назва комедії бути «Горі розуму». Мовою Грибоєдова, Пушкіна, декабристів «розум – це вільнодумство, незалежність судження, вільнодумство».

«Доля розумних людей, мій милий, більшу частину життя проводити з дурнями, а яка їхня безодня в нас!» – писав Грибоєдов Бегичеву. У комедії показане зіткнення «століття нинішнього» і «століття минулого». Комедія відбила не тільки побут і вдачі Москви й «часів Очакова й покоренья Криму», але й рух передової дворянської думки. У вигляді Чацкого показана ідея активного творчого розуму й вільного людського почуття. Вільнолюбство Чацкого формувалося в тих же умовах, що й у декабристів. Після довгої відсутності Чацкий вертається в Москву, приїжджає в будинок Фамусова. Він знаходить, що всі й усе тут змінилися. Змінився й він. Розумний і утворений, що вміє любити, дотепний і красномовний, чесний і діяльний. Герой попадає в «фамусовское суспільство», де панує чиношанування, кар’єризм, лестощі, дурість, базікання, чванство. Чацкий не захотів підкорятися законам цього суспільства й поплатився за це. Його оголосили божевільним. Але Чацкий – сильна особистість. Він – «людина дії, тільки така людина може стати сьогоденням переможцем, навіть якщо він один «у поле воїн»… Так, фамусовское суспільство боїться Чацкого: адже він увірвався в тишу суспільства, як вихор; бурхливою радістю, голосним і нестримним сміхом, палким обуренням він порушив їхнє існування. І хоча зараз Чацкий неспроможний, але віриться, що його час наступить. Сприймаємо ми Чацкого як героя, незважаючи на те, що він залишає й будинок Фамусова, і Москву

Доконаною протилежністю Чацкому є Репетилов. «Душу» дворянського суспільства, блазень, пліткар, пустодзвін, що затесався, щоб не відстати від моди, у коло якихось псевдолиберальных базік. Він з’являється у Фамусова, коли закінчується бал і гості починають роз’їжджатися. Репетилов «вбігає з ґанку, падає із всіх ніг і поспішно оправляється». Зустріч із Чацким його обрадувала. Репетилов розуміє, що «жалюгідно, смішний, неук, дурень». Однак, як багато молодих людей, записався в «секретнейший сполучник». Але коли Чацкий поцікавився, чим вони займаються, то Репетилов вимовив: «Шумимо, братик, шумимо ». Справа ще не дозріла, але навколо умнейшие люди. Репетилов створює видимість діяльності, але вся вона безглузда й порожня. І хоча він єдиний, хто засумнівався в божевіллі Чацкого, але перед усіма злякався, заткнув вуха й відійшов убік. Він не герой, він – видимість героя, пародія на героя. Репетилов хоче бути в центрі уваги, але слова й справи його нікчемні. І доказ цьому його останні слова: «Куди тепер направити шлях… Вези куди – небудь».