Повний зміст Агамемнон Эсхил 1/4

Эсхилагамемнон (переклад С. Апта)Діючі лицадозорныйхор аргосских старцевклитемнестравестникагамемнонкассандраэгист

Прологцарский палац а Аргосе. На плоскої крышеего лежить Дозорець.Дозорныймолю богів від служби цієї тягостнойменя позбавити. Рік уже в дозорі я,Лежу на даху, немов вірний пес ланцюгової.Пізнав я зірок опівнічні збори,Владик променисті піднебіння, що приносять намчредою незмінної холоднечу зимнююи літня спека. Згаснуть і знову зійдуть.А я все чекаю домовленого світоча,Стовпа вогню, що возвестит, взыграв,10 Що впала Троя. Так веліла женщинас нежіночими надіями, з душею чоловічої.Тверда, тонка, росою нічний пропиталамоя підстилка, сни її не дарують.Який отут сон? Товариш мені – не сон, а страх,Що ненароком накрепко ока моисомкнет дрімота. Пісні завожу з туги,Напівголосно, щоб не заснути ненавмисно,И плачу я тоді. Про будинок плачу я:У ньому немає порядків добрих, як колись.20 ПРО, якщо б моїй праці бессонномублагой кінець прийшов. Блисни ж, заграва!Удалечині спалахує багаття.Об світло в ночі, хвала тобі, сулящемусиянье дня й хороводи в Аргосе!Адже це свято щирий – така звістка!Вогонь! Вогонь!Поспішаю сказати дружині Агамемнона,Щоб з ложа встала, щоб лементом радостнымвесь оголосила будинок і це світло благойблагодарила. Тому що вісник вогненний30 Повідомляє ясно: Илион загинув.І сам я перший у танок пущуся на святі:Адже для панів я тричі по шести очковсвоим дозором невсипущим виграв.Ах, тільки б своєю рукою торкнутися мнеруки пануючи, що вернулись у будинок рідної.Мовчу про іншому. Пятою тяжкоюстал бик мені на мову. Коли б от цей домзаговорил, те все б сказав. Мої ж слованесведущим темпи, зрозумілі знаючими.Іде в палац.На орхестре з’являється Хор Аргосских старців.

Пародпредводитель хору40 Десять років уже незабаром, як позов іде,Як Приама Атриды покликали на суд – Двупрестольная, Зевсом спряженная мощьменелай з Агамемноном – Братом.І, ведене ними, у чужі краяот рідних берегів, від Аргосской землиополченье на тисячі йшло кораблів,И волали Атриды до Аресу.Так само шуліки плачуть, пташеняти втративши,50 Над гніздом опустілим кружляються в тузі,Неспокійними веслами крил гребуть,И кричать, і летіти не хочуть від гнездавсе загинуло в них,Не ростити їм дитинчати кволих.Але почує пронизливий, жалібний криваполлон, або Впав, або Зевс у височині,Пошкодує небесних сусідів своихи Эриний пошле,И карають Эринии злодія.60 Так Парису, невірному гостеві, на казньзевс Атридов послав, щоб суперечка началсяза дружину многомужнюю, щоб рукауставала колоти, щоб коліно до землеприпадало, щоб списи ламалися тріскою,Щоб данайцы із троянцами в ратних жнивах,У найжорстокішої войнеиз – за жінки мерялись силою.Що вершиться, свершиться тому призначено:Ні солоні сльози, ні жертовний дим,70 Ні вино узливань – ніщо никогдане погасить священного гніву.Старі, ми в далекий похід не пішли,Нас залишили будинку: тягар у боюодряхлевшее тіло. Як діти слабкі,Ми бредемо, опираючись на ціпок.Ми дитинам неспроможним подібні. У техне встиг ще сік забродити молодий,Не встиг ще в серце вселитися Apec,Не встигли зміцніти суглоби.80 А на старих дубах облетіло листя,И, як примара триногий, слабшай, чим дитя,Шкутильгає старий по дорозі.Про цариця, скажи,Тиндареева дочка, Клитемнестра, відповідай,Що трапилося, яку довідалася ти звістка,Чому ти велиш обійти алтаривсех богів – градодержцев, і вышних богів,И підземних богів,И домовиків богів, і богів площ?90 Поясни, розкажи, пані, почемуалтари запалали дарунками?Полум’я до неба здіймає, ллється єлей,Льохів Агамемнона дарунок дорогою,Розпалюється яскравіше священний вогонь,И під звуки нехитрих, чистих молитвулетают дими пахощів.Про цариця, скажи нам, що можна сказатьи що повинне сказати.Зціли від суму, турботи розсій,100 Те тривожні думи сушать мене,То з вогнем вівтарів розцвітає в грудизолотая надія й жене тугу, ЩоБезугавно гризе серце.Хорстрофа 1Співати я сьогодні хочу про напутній знаменье, войскуславный похід що пообіцяв. Нам боги на старості летпесенный даруют дарунок і слова могутню силу.Двох сопрестольных царів,110 Юної Еллади вождів многомощных,Тевкрам на борошна, зі списом і мечем,Віщі птахи послали.У небі царі кораблів побачили крилатих царів:Чорний орел спереду, за білосніжним орелвыплыли разом над покрівлею палацу одесную,Лігвище заяче зверху примітили, камнемрухнули долілиць, у зайчихи беременнойклювами чрево розпороли, зжерли приплід.120 Лийся, сумний наспів, але благу так буде перемога!Антистрофа 1У хватці орлів – зайцеедов провидець, вправний у гаданье,Військовий запал полководців, Атридов обох, довідався,Зрозумів він знаменья зміст і мудре слово промовив:"Час таке прийде,Звалиться, повалений, місто Приама.Усе, що в троянських ларях береглося,130 Стягне без жалості Мойра.Тільки б ніхто з богів, що населяють горний Олімп,У гніві порвати не зважився величезного війська вузду,Трою стянувшую туго. Адже псам небодержца крылатыйзевсова дочка, Артеміда свята, ворожа.Їй огидна тризна кривава,140 Мерзотна їй плодоносного лона кат".Лийся, сумний наспів, але благу так буде перемога!Эпод"Про заступниця диких чад!Сисунців – Дитинчат левиці грізної,Усякої тварини лісової молоде племяты зберігаєш, прекрасна. Але молю,150 Якщо знаменье добре, то виконай,Якщо немає – оберни ти його удачею.Я Пеана й Фебу кличу:Не послала б зустрічного вітру данайцам богиня,Не скувала б бурою суду,Не зажадала б раптом нечестивої, дивовижної жертви!160 Тієї, що зваду меж ближніх народить і дружину віддаляє від чоловіка.Зла в будинку господарка – материнська помста.До пори в темряві причаїться, але будинок не покине".Так по польоті орлів віщун Калханхцарскому будинку й радість і горе напророкував.Нехай же пророцтву в ладльется сумна пісня, але благу так буде перемога!Строфа 2170 Хто б не був ти, великий бог,Якщо по серцю тебеимя Зевса, "Зевс" звися.Немає на світі нічого,Що зрівнялося б з тобою.Ти один лише від даремної болидушу мені звільниш.Антистрофа, 2Непомірної силою хвастаючись,Колись бог панував інший.180 Він давно вуж позабутий,И спадкоємця егопобедитель здолав.Славити Зевса песнею переможної – Це значить мудрим бути.Строфа 3Через борошна, чирві бользевс веде людей до розуму,До розуміння веде.Невідступно пам’ять про страданье190 По ночах, у сні, щемить серця,Поневоле мудрості вчачи.Не

беса не знають состраданья.Сила – милосердя богів.Антистрофа 3Нічого не возразилпредсказателю Атрид,Кораблів ахейских вождь,Не нарікаючи, сумний жереб прийняв.А відплисти ахейцам не давалвстречный вітер. Голод став млоїти200 Воїнство, що засіло в Авлиде,У стіни дыбящихся валів.Строфа 4Потягнули вітри від Стримона,Голодом, дозвіллям, беспокойствомизводя людей.З якорів суду зривала бура,Що ні день, те нова перешкода,Сплив тоскою колір аргосский.І тоді Калхант вождям назвалстрашный вихід, бури злий страшней,210 Артеміди тяжку волю.Змісту віщань гадателя почувши,Разом устромили Атриды – Царипосохи тяжкі в землю, а слезне удержали брати.Антистрофа 4И сказав таке слово старший:"Нелегко долі не скоритися,Нелегко й дочка,Дітище своє, відраду будинку,Зарубати батькові, дівочою кров’ю220 Почервонивши над жертовником руки.Як мені бути, як уникнути лиха?Вправі ль я покинути кораблии в лиху соратників залишити?Вітер затихне від жертви такий,Юна кров, окропивши вівтар,Сили у втомлене військо увіллє.Так відбудеться – до блага!"Строфа 5Ярму долі підставляючи выю,Озлобляючись решеньем диким,230 Безчесним задумом і безбожним,Не відав боязкості Агамемнон.На жаль, від першого преступленьяродится зухвалість у людини.Він зважився дочку вбити,Щоб відплили кораблі,Щоб скоріше почати войнуиз – за жінки невірної.Антистрофа 5Ні криками, ні благанням дочірньої,Ні молодий красотою ніжної240 Вождів військових не торкне діва.Батько молитву здійснив і слугамвелел схопити неї, у плащ закутати,Як кізку, на вівтар повалити,Нахилити особою спереду, щоб удома своегов ця мить не прокляла,Рот затиснути їй, так міцніше!Строфа 6Уздою накрепко стануть рот.Струмком шафрановим покривало250 Струменіє додолу. А стріли очей,Як на картині, з німим благанням,Воно метнула в убивць, як будтонапоминала про дні колишніх,Коли в рідному своєму будинку,На пышностольных чоловічих бенкетах,Під третю чашу, чиста, мила,Батькові заздоровну пісню співала.Антистрофа 6Що було після – я не видал.260 Але виконуються неуклоннослова Калханта. За звання мыценой страждань повинні платити.Коли трапиться лихо, горюйте,Навіщо заздалегідь горювати?Світанок розжене нічну тінь.Так нехай до блага свершится те,Чого бажає, молячись богам,Цариця, оплот землі Апийской.З палацу виходить Клитемнестрас Служницями.Процесія направляється до жертовників.

ЭПИСОДИЙ Первыйпредводитель хору270 Про Клитемнестра, перед твоїм могуществомсклоняюсь я. Коли на троні чоловіка ні,Дружині царської віддаються почесті.Блага ль звістка або надія светлаяпричиною священним узливанням – Довідатися я радий, а сховаєш – що ж, тобі видней.Клитемнестрапускай, як у приказці, доброї вестницейзаря народиться, ночі благодатної дочка!Такий ніхто не смів і сподіватися радості:Аргосцы взяли нарешті Приамов град.Проводир хору280 Що говориш ти? Чую – і не віриться.Клитемнестраахейцы взяли Трою – ясно сказано.Проводир хораликует серце, сльози так і котяться.Клитемнестрачто ж, ці сльози – вірності свідчення.Проводир хораправдиво чи, чи надійно звістка?Клитемнестранадежно, якщо бог не обдурив мене.Проводир хорабыть може, сновиденью ти повірила?Клитемнестрая ні в що але ставлю розум дрімаючий.Проводир хоране чи наяву слух порожньої збентежив тебе?Клитемнестраты не з дитиною говориш довірливим.Проводир хору290 Давно, чи військо опанувало містом?Клитемнестраон упав у ту ніч, що цю народила зорю.Проводир хоракакой же вісник мчався так стрімко?Клитемнестрагефест, що послав з Иды вістовий вогонь.Вогонь вогню, багаття багаттю известиепередавал. Відповів Иде пламенемна Лемносе стрімчак Гермейский. Острову297 Гора Афон, Зевесов будинок, відповіла.312 Не гаючись, послали вгору дозорці313 Вогонь що біжить. Мовами жаркими298 Він рвався до небес, він ясним сполохомморскую красив гладь, він сонцю новому300 Подібний був, коли його веселий блесксо скель Макиста сторожачи помітили.Макист не барився в дозвільному недбальстві,Дрімати не став, урок свій чесно виконав.І от уже мессапским караульщикамна бережу Эврипа видно заграва.Поспішають і ці передати звістка:Сухий згрібають верес, підпалюють стіг,Як місячний блиск, промені багаття летучі,Не вгасаючи, мчаться над равниною310 Ріки Асоп, щоб кручі Киферонскиепроснулись і преемный запалав вогонь.314 И світло летить над озером Горгонинымк висотам Эгипланкта й знову велитустав виконати, скоріше багаття запалити.Багряної бородою исполинскоювзмывает полум’я над гористим берегомсаровских вод, потім, летячи, як блискавка,320 Запалює силою светозарноюутес Арахны поруч із нашим містом,И от в Атридов будинок, сюди врываетсяслепящий промінь, багаттю на Иде онук рідний!Так для мене в змагання факельномсменялись бігуни. Перемогу выигратьдвум удалося: останньому й першому.Тепер ти знаєш знаки й свідчення:Із Трої, від чоловіка, одержала звістку.Проводир хорасейчас молитву я почну, про жінка,330 Але дай ще послухати, подивуватися дайречам твоїм подольше. Говори ще!Клитемнестрасегодня Трою зайняли ахеяне.Нестрункий там зараз, напевно, гул коштує.Змішай в одній посудині масло з оцтом – Недружні, роз’єднаються рідини.І ж зіллється із кличем победителейвопль переможених: це дві долі кричать.Одні простяглися в горі, охопивши теламужей і братів, старі родителиприпали до дітей, громадяни свободныерабами нині стали, схоронив рідних.340 Зате інші, після всіх превратностейночного бою, кинулися, голодні,До їжі якої прийде, хто куди, бігцем:Тут ряд і лад забуті й загублені.Уже в будинках троянських завоеванныхживут ахейцы – не прийде мокнути ними мерзнути на вітрі. Всю ніч, щасливі,Просплять без про храпенья, не боячись ворога.Так, коли богів поваленого міста,И храми, і святині побажають шанувати,350 Перемога їх не стане поразкою.Але зле, якщо на розбій кощунственныйрешится військо, жадібністю вбите:Воно ще до батьківщини доплисти повинне.Коли богів не прогнівають обидою,Те, може бути, і здолають воиныобратный шлях. Але нещастя нежданныеразбуженное горі мерців народить.А тому запам’ятай волю жінки:360 Нехай справа повної скінчиться удачею!Тоді й веселитися буду вправі я.Проводир хоракак розумний чоловік, про жінка, ти мовлення ведеш.Тепер, коли надійні свидетельстваслова твої скріпили, я хвалити начнублагих богів за їхню нагороду щедру.Клитемнестра йде в палац.

СТАСИМ Первыйпредводитель хорао властительный Зевс, про бажана ніч,Найбільшої добувачка слави!Ти на вежі троянські кинула мережу,370 И піти нікому з її не дане:Ні великим, ні малим тенет не порвати,Від всесильного лиха,Від злощасного рабства не зникнути, Зевс – Хоронитель гостей, перед тобою тріпочу,Це ти в Олександра направив свій лук,Але до строку спускати не хотів тятиву,Щоб у широке небо, у надзоряний просторне злетіла стріла понапрасну.Хорстрофа 1Не промахнеться разючий Зевс,380 Довідаєшся відразу його десницю.Верховний виконаний вирок.Про ні, не дозволяють богивысокомерно топтати святиню.Не ображай богів огудою!Тим, хто гордынею обуян,Хто пихи повний, хто в будинок добро,Про всяку мерю забувши, несе,Тим страшний Apec, заступник мщенья.Багатств незліченних не потрібно нам – 390 Потреби б не знати й зберегти без беддостаток скромний, спокій щиросердечний.Ніяким изобильемне відкупиться смертний,Якщо правду великуюпопирает ногами.Антистрофа 1Порадник пагубний – зла пристрасть,Дитя недобре ослепленья;Її не сховаєш, не зцілиш,Вона горить плямою ганебним.400 С монети мідної хожденье, времястирают блиск. Ще чернойчекан злочинної душі нагой.Як хлопчик дурний, лиходій і ворза птахом щастя біжить вотще.Він місто свій вічним таврує проклятьем,Його молитві не внемлет бог,А тих, хто дружити не страшиться з ним,Карає Правда рукою твердої.Так Парис з’явився410 Гостем у будинку Атридови, закон переступивши, женуу хазяїна выкрал.Строфа 2Співгромадянам залишила красавицащитов бряцанье, копій стукіт так кораблі морські,А Троє загибель понесла в придане.Ходою легкої вийшовши з воріт,Умчалася ладь злочинниця. Волали,Пророкували лиха домочадці:На жаль, на жаль, об будинок, об будинок царів,420 Об бідне, зганьблене ложе!Не проронивши докору, знеславлений,У молчанье сумному сидить чоловік.І здається, що будинком примара править, ЩоВболіває про втікачку.Статуй прекрасныхвид йому ненависний.Якщо зникла насолода очей,Що дарунки Афродіти?Антистрофа 2Виденья сни, оманні, улесливі,430 Спокуси солодкі обіцяють, тугою млоять даремної,Рука поспішає до чарівної примари,Але марне: легкий летить сон,И милий вигляд, супутник вона крилатий,Испуганною птахом летить.Таке горе в палац увійшло.Інше горе, злее й болючіше,Прийшло у вдома Еллади. Тут по воїнах, ЩоПіднявся в далекий шлях морський,Творили плач. І підступала до серця440 Сумна турбота:Проводжаєш годувальника,А додому возвратитсятолько сірого попелу горстьв похоронній посудині.Строфа 3 Apec – Міняла завжди весыс собою носить, затіявши бій.Бере він трупи, замість даетне золотий пісок, а золус пожарищ Трої – улюблених попіл.450 Забравши чоловіка, він шле женелегкую урну з важким вантажем.Над попелом плачуть ридма, хвалябойца покійного: цей былискусным воїном, той погибпрекрасной смертю. Але хто – нибудьприбавит пошепки, про себе:" Загинув – Те він за дружину чужу".І глухо злість на Атридов зріє.460 А інших схорониливозле стін Илиона.Їхня земля ненавистнаяприняла, ненавидячи.Антистрофа 3Поголоска недобра городян – Проклятье грішникові й ганьба.Турбота гризе, гризе мене:Яку новину готовить ніч?З убивці очей не спускають боги.Эриний чорних приходить сонм,И той, хто щастя не по заслугах470 Вкусил один раз, – повалений у порох,Принижений, зломлений, подавлений, зім’ятий.Безвісність жалюгідна – от уделтого, хто слави надмірний грузподнять наважився високо:На гребенях гір, на крутих вершинахгуляют грізні громи Зевса.Мені б – вірну частку,Міст би не валити,Але зате й не відати б480 Ні неволі, ні полону.

ЭПИСОДИЙ Второйпредводитель хорапромчались по городусчастливые вести!Хто знає, чи повірити, чиНе жартують боги.Другий старецкто настільки довірливий иль скривджений розумом,Щоб зайнятися, побачивши вогонь?Надія спалахне й згасне,А в серце залишається біль,Проводир хорагде панує жінка,490 Там часто желанья важней, чим справи.Другий старецпорывиста, нетерпляча женскаяслепая пристрасть. Недовго й живутпосеянные жінками слухи.Проводир хорасейчас довідаємося, чи правду поведаликостры сторожові лученосныеиль радісне їхнє світло, як сновидіння,Оманною насолодою тільки дух збентежив.От вісник, осінений галуззю олійної,Іде від моря. Щільної пеленою пил,500 Дивися, його покрила. Це вірний ^нак.Тепер не дим, не полум’я бессловесноелесистых круч, а виразна людська речьнас зміцнить у великої нашої радостииль, може бути, навпроти… Але мовчу про тім.Нехай наше щастя щастям увінчається.А хто іншого побажає місту,Той за своє безумье нехай заплатить сам.Входить Вісник з олійним вінком на голові.Вестникземля моя рідна, камені Аргоса!Я на десятий рік знову прийшов сюди.510 Надій загинуло багато, але одна збулася.Не сподівався я, що призначено на родинемне вмерти й у землю лягти Аргосскую.Привіт вам, і земля моя, і сонця світло,И Зевс, країни владика, і Пифийский бог.Про Феб, ти в нас уже не сиплеш стрілами:Досить у Скамандра пролилося крові.Так стань же знову захисником, рятівником,Бог Аполлон! І всіх інших богів зовуотеческих, і свого заступника,520 Гермеса, бога вісників улюбленого,И вас, герої, військо в бій що послали, – Благоволите всіх, хто уцелел, прийняти!Привіт і вам, царів покои милі,Почесні лави, святі статуї, ЩоБлискає сходом обагрені, – И ви пануючи прийміть після довгого років.Несучи вам світло серед ночі, він іде сюди,Владика Агамемнон, володар ваш.Так зустріньте ж загальною радістю530 Того, хто Трою перекинув заступомкарающего Зевса й із землею зрівняв.Ні вівтарів, ні храмів, ні посівів нетв краю спустошеному – тільки порох і дим.Таким лихом зігнувши выю міста,Воно до вас іде, і немає сьогодні смертного,Котрий міг би потягати славоюсо старшим з Атридов. Повної мероюпришлось платити Парису за справи свої:Злодій, що заплямував отче місто кражею,З рук видобуток випустив і загибелі540 Будинок Приамидов, древній царський рід, продавши,Подвійне наказанье за розбій поніс.Проводир хорабудь щасливий, вісник воїнства ахейского!Вестникя щасливий. Мені тепер і вмерти не жаль.Проводир хоратебя туга за батьківщиною змучила?Вестниктак перевела, що плачу я від радості.Проводир хораболезнь вам, виходить, сладостная випала.Вестникне розумію. Розтлумач слова свої.Проводир хорапойми: ви тужили за тужної,Вісник