Відображення трагічних сторінок історії в поемі-містерії Т. Шевченка «Великий льох»
Тарас Шевченко часто звертається до історичної тематики у своїй творчості, не обмежуючись змалюванням певних історичних осіб чи постатей. Талановитий митець багато розмірковує над історичною долею України, зображене супроводжує роздумами, філософській глибині яких може позаздрити не один філософ від літератури. Мені дуже подобається те, що кожного разу Т. Шевченко використовує оригінальні художні засоби, що робить його твори цікавими і неповторними.
Поема-містерія «Великий льох» примітна вже своєю жанровою своєрідністю. Поема-містерія — досить рідкісний жанр літератури, який зародився та побутував у Середньовіччі, оповідаючи здебільшого про життя Ісуса Христа. Можливо, вибором цього жанру поет хотів показати, що доля України є і має бути святою для кожного українця? Чи те, що доля нашої Батьківщини сповнена таких самих безневинних страждань, яких зазнав месія за життя? Напевне, і те, і друге.
Особливою є і композиція твору. Він складається з трьох частин, у кожній з яких діє по три особи. Символіка чисел часто відіграє велику роль у літературі... У першій частині ми спостерігаємо за долями душ померлих, які нудяться світом, не знаходячи собі пристановища. Це душа дівчини, яка з повними відрами перейшла дорогу Богданові Хмельницькому, тим самим впевнивши гетьмана у правильності ідеї об'єднання з Росією, друга душа — душа дівчини, яка напувала коня московського князя, тоді як московське військо зруйнувало Батурин. Третя душа — душа немовляти, яке всміхнулося Катерині II. Ці душі не пускають до раю і не пустять доти, доки українці не здобудуть собі волю, не повстануть проти пригноблення, не відродять національну гідність. Можливо, таке покарання є перебільшенням? Але у часи, коли українська національна ідея була занедбана та забута, таке перебільшення виглядало досить повчально.
Друга частина «Великого льоху» — розмова трьох ворон (польської, української і московської), які обговорюють, хизуючись одна перед одною, хто більше горя приніс Україні.
Дуже промовистою та символічною є третя сцена поеми-містерії — поява лірників. Це сліпі немічні люди, вони символізують так само сліпе і немічне покоління, яке спить духовним сном, виявляючи пасивність у вирішальний для Батьківщини час.
У поемі-містерії автор зображує і дії москалів на Україні, які поводяться жорстоко та несправедливо, хазяйнуючи не на своїй землі.
Твір Тараса Шевченка «Великий льох» є художньо довершеним та глибоким і повчальним за змістом. Читаючи його, я впевнився в тому, що деякі різкі судження, що їх приховано висловлював Кобзар, були не націоналістичними (як трактувала їх радянська цензура, викидаючи «Великий льох» з тогочасних видань «Кобзаря»), а чи не найм'якішими щодо тих історичних та культурних подій, які Тарас Шевченко бачив на власні очі. Найстрашніше те, що навіть після здобуття Україною омріяної незалежності ми все ще не можемо вповні вирішити тих проблем, на які пророчо вказав нам Кобзар стільки років тому...
Поема-містерія «Великий льох» примітна вже своєю жанровою своєрідністю. Поема-містерія — досить рідкісний жанр літератури, який зародився та побутував у Середньовіччі, оповідаючи здебільшого про життя Ісуса Христа. Можливо, вибором цього жанру поет хотів показати, що доля України є і має бути святою для кожного українця? Чи те, що доля нашої Батьківщини сповнена таких самих безневинних страждань, яких зазнав месія за життя? Напевне, і те, і друге.
Особливою є і композиція твору. Він складається з трьох частин, у кожній з яких діє по три особи. Символіка чисел часто відіграє велику роль у літературі... У першій частині ми спостерігаємо за долями душ померлих, які нудяться світом, не знаходячи собі пристановища. Це душа дівчини, яка з повними відрами перейшла дорогу Богданові Хмельницькому, тим самим впевнивши гетьмана у правильності ідеї об'єднання з Росією, друга душа — душа дівчини, яка напувала коня московського князя, тоді як московське військо зруйнувало Батурин. Третя душа — душа немовляти, яке всміхнулося Катерині II. Ці душі не пускають до раю і не пустять доти, доки українці не здобудуть собі волю, не повстануть проти пригноблення, не відродять національну гідність. Можливо, таке покарання є перебільшенням? Але у часи, коли українська національна ідея була занедбана та забута, таке перебільшення виглядало досить повчально.
Друга частина «Великого льоху» — розмова трьох ворон (польської, української і московської), які обговорюють, хизуючись одна перед одною, хто більше горя приніс Україні.
Дуже промовистою та символічною є третя сцена поеми-містерії — поява лірників. Це сліпі немічні люди, вони символізують так само сліпе і немічне покоління, яке спить духовним сном, виявляючи пасивність у вирішальний для Батьківщини час.
У поемі-містерії автор зображує і дії москалів на Україні, які поводяться жорстоко та несправедливо, хазяйнуючи не на своїй землі.
Твір Тараса Шевченка «Великий льох» є художньо довершеним та глибоким і повчальним за змістом. Читаючи його, я впевнився в тому, що деякі різкі судження, що їх приховано висловлював Кобзар, були не націоналістичними (як трактувала їх радянська цензура, викидаючи «Великий льох» з тогочасних видань «Кобзаря»), а чи не найм'якішими щодо тих історичних та культурних подій, які Тарас Шевченко бачив на власні очі. Найстрашніше те, що навіть після здобуття Україною омріяної незалежності ми все ще не можемо вповні вирішити тих проблем, на які пророчо вказав нам Кобзар стільки років тому...
