Гринев і Швабрин (по романі Пушкіна «Капітанська дочка») – Пушкін Олександр

(1 варіант)

Гринев і Швабрин – два герої пушкінського роману, присвяченого подіям страшної епохи Пугачевского повстання. Обоє офіцери, молоді люди, дворяни. Але долі їх складаються зовсім по – різному. У чому причина цього?

Для того щоб відповісти на це питання, треба розглядати вчинки й характери героїв, у яких умовах сформувалися вони як особистості. Гринев ріс у провінції, у маєтку батька. Відразу звідти його відправили служити під Оренбург у Білогірську міцність. Батько не захотів, щоб син служив у гвардії й жив у світському суспільстві. Він виховував у сині чесної людини, що знає, що таке борг і військова дисципліна. Швабрина перевели в міцність за дуель, тобто він уже служив у гвардії й знає світське життя. Тому Олексій Іванович нехтує простих людей, як капітан Миронов і його дружина. Він говорить Гриневу, що радий побачити «людську особу», показуючи цим своє відношення до жителів міцності. Він дотепний, але любить злословити, він нещирий. Махаю, капітанську дочку, він представив Гриневу «совершенною дурочкой», приховуючи, що сам невдало до неї сватався. Гринев не відразу в цьому розібрався, і серйозний конфлікт між героями відбувся під час читання Гриневым своєї «пісеньки». Пісенька, що висміяв Швабрин, – це тільки привід до дуелі. Причина її в тім, що Швабрин брудно оббрехав Машу, і Гринев не міг не заступитися за честь дівчини. На дуелі Гринев був поранений у ту мінуту, коли його окликнув Савельич і він відвернувся. Швабрин звик діяти нишком. З ревнощів він пише скаргу батькові Гринева, щоб його перевели куди – небудь із міцності. «Схована ворожість» до щасливого суперника у Швабрина залишилася надовго.

Під час узяття Білогірської міцності військами Пугачова Гринев було готове віддати життя, але не присягати самозванцеві. Від загибелі його врятувала щаслива випадковість. Швабрин відразу перейшов на сторону повсталих, забувши про свій борг офіцера. Залишившись комендантом міцності, він намагається шантажем і погрозами примусити Марью Іванівну стати його дружиною. Гринев по першому заклику Марьи Іванівни їде до неї на допомогу, ризикуючи життям. Пугачов готовий зіграти весілля Гринева й Маші, але, почувши це, Швабрин відразу повідомляє, що Маша – дочка страченого капітана Миронова. Гринев готовий заплатити життям за волю Маші, але просить Пугачова не жадати від його того, що «огидно честі його й християнської совісті». У Швабрина немає ні совісті, ні честі. Коли його схопили при розгромі пугачовців, він знову оббрехав Гринева, щоб виправдатися самому й не дати суперникові бути щасливим

Історія Швабрина – рідкісний виняток, але такі люди, виховані в традиціях вищого світла, здатні на низькі вчинки. Гринев – чесний росіянин офіцер, вірний своїй любові й почуттю боргу

(2 варіант)

Два герої, молоді офіцери Петро Гринев і Олексій Швабрин, протипоставлені А. С. Пушкіним у романі «Капітанська дочка» з метою дозволу автором проблеми честі й боргу. Вони познайомилися в Білогірській міцності, куди надіслали служити Гринева. Швабрин був переведений сюди кілька років назад із гвардії за вбивство супротивника на дуелі. Спочатку вони сподобалися один одному й стали приятелями, хоча Гринева й насторожило те, що Швабрин зло, хоча й дотепно, висміював навколишніх. Але незабаром їхня дружба розбудувалася, а шляхи остаточно розійшлися

Першим каменем спотикання молодих людей стало суперництво в любові. Оббрехати дівчину, ревнуючи її до більше щасливого суперника, ударити нишком на дуелі, написати батькові Гринева донос про поводження сина і його участі в дуелі – от інтриги й учинки, на які здатний Швабрин. Не можна сказати, що все це гідно честі дворянина. На відміну від його Гринев прямий, чесний і нехитрий і поводиться відповідно до завіту, даному батьком: «Бережи плаття сновові, а честь змолоду».

Завіт батька служити вірно, кому присягнеш, здобуває особливе значення під час Пугачевского повстання. Гринев уже був готовий загинути на шибениці, не прийнявши присяги самозванцеві, коли врятувала його випадковість. І на пропозицію поцілувати бунтівникові руку Гринев готовий зволіти «саму люту страту такому підлому приниженню». Швабрин же віддав перевагу життю, тому швидко присягнув Пугачову, відразу встиг обстригтися по – казацки й, імовірно, сказати саме на адресу Гринева кілька слів, щоб прискорити його страта. До речі, Пугачов, що добре розуміє людей, не довіряє Швабрину й не включає його в коло найближчих своїх соратників, а Гринева поважає як чесної людини

Показове відношення обох героїв до Марье Іванівни. Гринев вважає своїм обов’язком бути захистом коханій дівчині й кидається неї рятувати, порушуючи борг служби. Швабрин замикає неї, змушуючи дівчину погодитися вийти за нього заміж погрозами й позбавленнями. Тільки на прохання Гринева втручання Пугачова рятує Марью Іванівну з полону. З першою ж нагодою Гринев вертається до своїх службових обов’язків, поки його не заарештували при розгромі повстанців. Але якщо Швабрина заарештували як учасника заколоту, те Гринев був арештований по наклепі свого суперника й обвинувачений у шпигунстві на користь Пугачова. Єдине, у чому схожі суперники в цій ситуації, – вони обоє не згадують про Марье Іванівну

Для Гринева все закінчилося благополучно, Швабрин був покараний по заслугах. Але поводження й учинки обох героїв, що розкривають їхні характери й відношення до життя, наочно підтверджують нам важливість прислів’я, заповіданої Гриневу батьком і взятої епіграфом кроману.