Особливості народного характеру в прозі Платонова – Платонов Андрій

Непоправний ідеаліст і романтик, А. П. Платонов вірив в «життєву творчість добра», в «мир і світло», що зберігаються в людській душі, узорю прогресу, що займається на обрії історії «, людства».

Письменник – Реаліст А. П. Платонов бачив причини, що змушують людей «заощаджувати свою природу», «виключати свідомість», переходити «зсередини зовні», не залишаючи в душі ні єдиного «особистого почуття», «втрачати відчуття самого себе».

Він розумів, чому «життя на час залишає» ту або іншу людину, підкоряючи його без залишку запеклій боротьбі, чому «невгасиме життя» раз у раз гасне в людях, породжуючи навколо морок і війну

А. П. Платонов належить до тих нечисленним авторам, хто почув у революції не тільки «музику», але й розпачливий лемент. Він побачив, що добрим бажанням іноді відповідають злі справи, а в задумах добра хтось передбачив для посилення своєї влади знищення багатьох ні в чому не винних людей, що нібито заважають загальному добру

А. П. Платонов ні на кого не схожий. Кожний, хто вперше відкриває його книги, відразу ж змушений відмовитися від звичної швидкості читання: око готове сковзати по знайомих обрисах слів, але при цьому розум відмовляється поспівати за ним

Якась сила затримує сприйняття читача на кожному слові, на кожному сполученні слів. І тут не таємниця майстерності, а таємниця людини, розгадування якого, по переконанню Достоєвського, є єдину справу, гідне того, щоб присвятити йому життя

Герої А. П. Платонова говорять про «пролетарську речовину» (сам Платонов говорив про «соціалістичну речовину»). У ці поняття він включає живих людей. В А. П. Платонова ідея й людина не зливаються. Ідея не закриває людину наглухо. У його добутках ми бачимо саме «соціалістичну речовину», що прагне із себе самого побудувати абсолютний ідеал

З кого ж складається живе «соціалістична речовина» в А. П. Платонова?

З романтиків життя в самому повному змісті цього слова. Вони мислять масштабними загальнолюдськими категоріями й вільні від яких би те не було проявів егоїзму. Вони невибагливі, незручності побуту переносять легко, як би не зауважуючи їх зовсім. Звідки ці люди приходять, яке їхнє минуле, не завжди можна встановити, оскільки для Платонова це не найважливіше

Всі вони – перетворювачі миру. Гуманізм цих людей і цілком певна соціальна спрямованість їхніх устремлінь полягають у поставленій меті підкорити сили природи людині. Саме від них треба чекати досягнення мрії. Саме вони коли – небудь зможуть звернути фантазію в реальність і самі не помітять цього

Цей тип людей представлений інженерами, механіками, винахідниками, філософами, фантазерами – людьми розкріпаченої думки

Герої – Романтики Платонова політикою, як такий, не займаються. Вони розглядають революцію, що свершились, як вирішений політичне питання. Усі, хто революції противився, потерпіли поразку й сметены.

Друга група персонажів – це романтики битви, люди, що сформувалися на фронтах Громадянської війни. Бійці. Надзвичайно обмежені натури, яких у масовому порядку звичайно породжує епоха битв. Безстрашні, безкорисливі, чесні, гранично відверті. Усе в них запрограмовано на дію

У силу зрозумілих причин саме вони, що повернулися із фронту, користувалися в перемігшій республіці беззастережною довірою й моральним правом на керівні пости. Вони приступають до справи з найкращими намірами й із властивої ним енергією, але незабаром виявляється, що більшість із них у нових умовах чисто автоматично керують так, як командували полками й ескадронами на війні

Одержавши пости в керуванні, вони не вміли ними розпорядитися. Нерозуміння що відбувається породжувало в них підвищену підозрілість. Вони плуталися у відхиленнях, перегинах, перекосах, ухилах. Безграмотність була тим ґрунтом, на якій розцвітало насильство

У романі «Чевенгур» А. Платонов зобразив саме таких людей. Одержавши необмежену владу над повітом, вони в приказному порядку вирішили скасувати працю. Міркували приблизно так. Праця – причина народних страждань, оскільки працею створюються матеріальні цінності, які приводять до майнової нерівності. Стало бути, треба ліквідувати першопричину нерівності – праця. Годуватися ж треба тим, що природа народжує

Так, по своїй безграмотності, вони приходять до обґрунтування теорії первісно – общинного комунізму

При всій складності сприйняття дійсності А. Платоновым у цілому створюється картина, що дивним образом відбиває суть епохи й відповідає на найважливіші питання. Чому простий народ так люто прийняв сторону більшовиків, втягся в їхні дії й навіть у якійсь чималій частині своєї допомагав творити сталінські злодіяння?

Почитайте А. Платонова, багато чого проясниться