Аналіз вірша Бродського «Исаак і Авраам» – Бродський Йосип

Вірш Йосипа Олександровича Бродського «Исаак і Авраам» у всій його творчості є єдиним на старозавітну тематику. Інші новозавітні «біблійні вірші». Воно було написано в 1963 році, відразу після знайомства Сбиблией.

Обсяг самого вірша в п’ять разів перевищує обсяг біблійного оповідання. Це онтологія, а відбито те, що вічно. Йосип Бродський до духовної сторони додає й щиросердечну. Цю щиросердність персоніфікує діалог Авраама з Исааком і Ревекки з Исааком, він майже дослівно збігається з первісним діалогом, будучи його римою

Йосип Бродський насамперед приділяє увагу Исааку – Жертві. Він нічого не знає, його шлях – це збагнення всього незвіданого. Його путеводительным символом стає кущ. Він перебуває в метафоричному зв’язку з усім навколишнім. Кущ виступає зразком всесвіту. Він схожий на все: на ризу, на грізний вибух, на тінь намету, на колесо, на дельти рік, на промінь. Исааку відкривається символ, що кущ схожий з душею людей, але не все це розуміють

Але на цьому його апологія не закінчується, однаково він залишається загадкою, яку потрібно осягти. Исаак шукає сенс у буквах: «ДО» схожа з гілкою, а «В» ще сильней. У сонному баченні всевишній відкриває істину куща, букв, істину жертви. Його сон пророчий. И. Бродський треба Старому Завіту й християнському баченню. У вірші Исаак прообраз Христа, а жертвопринесення Авраама прообраз хресної жертви. І Исаак у сні бачить цей хрест

У такий спосіб хрест і є сам кущ, що є порятунком миру. Потім И. Бродський проводить поетичний аналіз ім’я Исаак. Доторкнувшись до біблії він вступив у священний час і стикнувся свечностью.

Століття й тисячоріччя, історичні події зосередилися в один час і в одному місці. Авраам і Исаак були на горі Мориа, вона стає горою Синай і Голгофа. А жертва, що відбувається, розповідає про життя церкви аж до нашого часу. И. Бродський створив вірш «іконного» виду.