Яким настроєм пронизаний вірш О. С. Пушкіна “В’язень”?

Твір-мініатюра по вірші О. С. Пушкіна “Якщо життя тебе обдурить…”. Поетична творчість О. С. Пушкіна пронизано тугою за волею й сумом через існування невидимих ґрат, що стримують його все життя. Поетові було 23 року, коли він написав вірш “В’язень”. У такі роки людини, як ніколи, вільний, він повний сил і має всі шанси реалізувати свої плани й мрії. Але О. С. Пушкін бачив, що суспільство, у якому він живе, що його виховало на своїх нікчемних і порожніх ідеях, – це не що інше, як загальний обман, темниця. Доля героя зображується поетом як процес відчуження від рідного йому миру, як руйнування зв’язків з ним. У рядку:

Пушкін пише про себе, про безнадійну тугу, про волю, що поруч. Потрібно тільки спробувати вирватися, але чи то рутинне життя скувало орла, чи те ситість і безпека не коштують волі… У вірші немає розвитку дії, є речення:

Доля. Як багато надій ми покладаємо на неї. У нас свої плани, у неї – свої. У цьому вірші всього дві строфи, але й гірке сьогодення, і надія на милостиве майбутнє в ньому переплетені. Розчарування від невдач не повинне гнітити. Невідоме майбутнє повинне тримати людини “у струні”. Багато анекдотів про долю придумано гострословами, і від них буває смішно до сліз. Сльози висохнуть, а сміх залишиться. І радість перемог і успіхів перемінить колишню гіркоту. Подумаєш: “Боже, який я був дурний!” І йдеш далі, переборюючи чергову сходинку хмарочоса життя.