Улюблений час доби

Світанок – самий мій улюблений час доби. Для мене цей час пробудження внутрішніх почуттів моєї душі. Особливо мені подобається спостерігати за світанком на березі ріки, де тихо й спокійно можна побыть наодинці із природою. Вийдеш до берега, навкруги тиша… На душі спокій. Повітря свіже й прохолодний

Пробудження природи – неймовірно прекрасне явище, повне таємничості й загадковості. Коштуєш у берега й чуєш кожний звук, кожний шерех. Сонце поступово встає через обрій, і природа радується цій появі! З’явилося сонце, а це значить, що сьогодні буде новий ранок, новий день, і все погане, що було вчора, забудеться. Птаха починають співати, дерева тихо погойдуються, ріка спокійна, квіти розкривають свої бутони. Так природа тягнеться до сонця, зустрічаючи його.

Небо на світанку блідо. Воно ще не прокинулося, щоб приймати яскраві фарби але, поступово пробуджуючись від нічного сну, воно здобуває синявий, що свідчить про те, що наступив ранок. Сонце стрімко піднімається вгору, яскраво висвітлюючи природу, так сильно, що зліпить ока. Воно тільки прокинулося й тому повно сил для нового дня. Усе осяяно яскравим сонячним світлом. На траві краплі роси, що ще не висохнули після густого ранкового туману. Очерет на ріці тихо погойдується, перешіптуючись із ранковим вітерцем. Уже стає пекуче.

Щораз, зустрічаючи літні світанки в ріки, я усе більше закохуюся в цей час доби. Як прекрасна природа, що прокидається! І тиха ріка, що блискає ніжним перламутром, і спокійно, що погойдується очерет, дерева, що шелестять листям, птаха, що співають ніжні трелі, краплі роси, що падають із кущів. Все це неймовірно загадково й красиво! Завтра знову прийду на цей берег, щоб знову спостерігати за самим прекрасним для мене часом доби – світанком…