Короткий зміст “Амадей” Шеффера по главах

Сальери вирішує вдатися до останнього засобу: вморити Моцарта голодом, голодом вигнати божественне із плоті його. Він радить імператорові, що вирішив після смерті Глюка надати Моцарту місце імператорського й королівського камерного музиканта, покласти йому платня в десять разів менше, чим одержував Глюк. Моцарт ображений: на таку платню й мишу не прокормиш. Моцарт одержує речення написати оперу для простих німців. Йому спадає на думку думка відбити в популярній музиці ідеали масонів

Сальери говорить, що непогано було б показати на сцені самих масонів. Моцарт розуміє, що це неможливо: їхні ритуали зберігаються в таємниці, але він думає, що якщо небагато їх змінити, то це може послужити проповіді братньої любові. Сальери схвалює його план, добре знаючи, що це викличе гнів масонів

Моцарт злидарює. Йому часто ввижається примара в сірому. Констанція вважає, що він сам не свій, і їде. Моцарт розповідає Сальери, що до нього приходила людина в масці, як дві краплі схожий на примару з його кошмарів, і замовив йому Реквієм

Моцарт закінчив роботу над «Чарівною флейтою» і запрошує Сальери на прем’єру в скромний заміський театр, де не буде нікого із придворних. Сальери вражений музикою. Публіка плеще, але крізь юрбу до композитора пробирається ван Свитен, він обвинувачує Моцарта в тім, що той зрадив Орден. Відтепер масони відмовляються приймати в Моцарте участь, впливові люди припиняють із ним зносини, Шиканедер, що замовили йому «Чарівну флейту», не платить його частку зі зборів

Моцарт працює як одержимий, очікуючи приходу людини в масці, що заказали йому Реквієм. Сальери зізнається глядачам, що роздобув сірий плащ і маску й щоночі проходить під вікнами Моцарта, щоб возвестить наближення його смерті. В останній день Сальери простирає до нього руки й кличе за собою, як примара з його снів

Моцарт же, зібравши залишок сил, відкриває вікно й вимовляє слова героя опери «Дон Жуан», що запрошує статую на вечерю. Звучить пасаж з увертюри до опери «Дон Жуан». Сальери піднімається по сходам і входить до Моцарту. Моцарт говорить, що ще не закінчив Реквієм і на колінах просить продовжити строк на місяць. Сальери зриває маску й скидає плащ

Моцарт пронизливо регоче в приступі нескоримого жаху. Але після замі шательства наступає прозріння: він раптом розуміє, що у всіх його нещастях винуватий Сальери. Сальери зізнається у своїх злодіяннях. Він називає себе вбивцею Моцарта.

Він пояснює глядачам, що визнання так легко зірвалося в нього з мови тому, що було правдою: він дійсно отруїв Моцарта, але не миш’яком, а всім, що глядачі тут бачили. Сальери йде, вертається Констанція. Вона укладає Моцарта в постіль, укриває шаллю, намагається заспокоїти. Звучить сьома частина Реквієму – «Лакримоза». Констанція розмовляє з Моцартом і раптом розуміє, що він мертвий

Музика обривається. Сальери розповідає, що Моцарта поховали в загальній могилі, із двадцятьома іншими небіжчиками. Потім з’ясувалося, що людина в масці, що замовила Моцарту Реквієм, не привидівся композиторові. Це був лакей якогось графа Вальзега, що таємно замовив Моцарту твір, щоб потім видати його за своє. Після смерті Моцарта Реквієм виконувався як добуток графа Вальзега, а Сальери був диригентом

Тільки через багато років Сальери зрозумів, у чому полягала кара Господня. Сальери користувався загальною повагою й купався в променях слави – і все це завдяки творам, які не коштували й ламаного гроша. Він тридцять років вислухував похвали з вуст людей, які нічого не розуміли в музиці. І от нарешті музику Моцарта оцінили, а його музику зовсім забули. Сальери знову надягає старий халат і сідає в інвалідне крісло

1823 р. Сальери не може упокоритися з безвісністю. Він сам розпускає слух про те, що він убив Моцарта. Ніж голосніше буде слава Моцарта, тим сильніше буде його ганьба, таким чином, Сальери все – таки знайде безсмертя й Господь не зможе цьому перешкодити. Сальери намагається покінчити із собою, але невдало. У зошиті, де відвідувачі пишуть глухому Бетховенові про новини, є запис: «Сальери зовсім спятил.

Він продовжує наполягати, що винувато в смерті Моцарта й що саме він його отруїв». Газета «Німецькі музичні новини» у травні 1825 р. також повідомляє про божевілля старого Сальери, що винить себе в ранній смерті Моцарта, чому ніхто не вірить. Сальери встає із крісла й, дивлячись у зал для глядачів, відпускає гріхи посредственностям всіх часів і народів. Звучать останні чотири такти жалобного маршу Моцарта.