Твір по картині Жуковського «Осінь. Веранда» – Жуковський Станіслав

Осінь – саме яскраве по фарбах пора року, коли в осінній палітрі змішуються: блакитне, сірувато – димчасте піднебіння, червоні, червоні, багряні, бордові, жовті, золоті листи й темні, сіро – коричневі, зеленувато – коричневі стовбури дерев

Все це можна побачити на картині С. Жуковського «Осінь. Веранда». Художник недарма саме так назвав свою картину. З одного боку, він лаконічно, як би в телеграфному стилі, позначає місце дії, а з іншого боку – уводить головна діюча особа цієї картини – веранду. Саме вона – героїня цього полотна на тлі розкішної осінися

Веранда – більша, світла й простора. Взагалі, простір – це головний лейтмотив цієї картини, незважаючи на те, що порожніх місць на полотні немає – весь простір чимсь щільно заповнене: багато дерев, багато плетінь у поруччях веранди й сходи, що спускаються кудись долілиць, багато листів і на деревах, і на самій веранді. Широкі сходи ваблять долілиць і вдалину, де видніються інші дерева, де в чомусь синьому вгадується ріка або озеро, а в зеленому – луги із соковитої ще травою

Здається, ще вчора, на цій білій веранді, за гарним більшим дерев’яним столом, сиділа більша родина за чаюванням, або настільними іграми або просто із задушевними бесідами. Ще вчора хтось виніс на веранду й поставив на стіл букет з жовтих осінніх квітів. А сьогодні – веранда порожня, вітер розкидав по ній і по ослонах сухі листи, і здається, що веранда сумує. Але це – легкий смуток

Художникові вдалося скрасити цей смуток не тільки перекликом жовтого цвіту листів на деревах у парку й квітів, що коштують на веранді. С. Жуковському вдалося додати в картину теплоти й сонячних променів, що щедро залили веранду, і зеленим цвітом єлей, що ростуть серед пожовтілих дерев парку, і навіть цвітом піднебіння – він не холодно голубой, а тепло блакитний

Ослона навколо стола коштують, як вартові (один – головний, і троє – підлеглих), і охороняють спокій веранди, що відпочиває від гучного пекучого літа й готується до суворої зими. Але зима – буде потім. А зараз – її пора, пора осінньої веранди