Короткий зміст “Нариси бурси” Пом’яловського по главах

Величезна брудна кімната училища. Заняття скінчилися, і бурсаки розважаються іграми. Зовсім недавно скінчився «період насильницького утворення», коли всі, незалежно від віку, повинні були проходити повний курс наук. Тепер почав діяти «закон великовозрастия» – по досягненні певного віку бурсака виключають зі школи, і він може стати переписувачем, дячком, послушником

Багато хто не можуть знайти собі місця. Ходять слухи, що таких будуть брати в солдати. У класі більше ста чоловік. Серед них і дванадцятирічних дітей, і дорослі

Грають в «камінчики», «швычки», «пісні», «скоромні». Всі ігри неодмінно пов’язані із заподіянням один одному болю: щипками, клацаннями, ударами й так далі. Ніхто не хоче грати із Семеновим, шістнадцятирічним хлопчиком, сином парафіяльного священика

Усі знають, що Семенов – фіскал. У класі темніє. Бурсаки розважаються співом, улаштовують шумні ігри в «малу купу», але раптом все стихає. У темряві чутно: когось січуть. Це товариші карають фіскала Семенова

Озлоблений Семенов біжить скаржитися. Починаються заняття. Хтось спить, хтось розмовляє… Головний метод бурсацького навчання – безглузда «долбня», зубріння. Учитися тому ніхто не хоче

У класі з’являються інспектор і Семенов, що поскаржився на своїх кривдників. Одного з них за наказом інспектора січуть і обіцяють наступного дня висікти кожного десятого учня. Бурсаки вирішують помститися Семенову. Уночі вони вставляють йому в ніс «пфимфу», тобто конус із палаючої хлопчаткой.

Семенов попадає в лікарню, причому сам не знає, що з ним відбулося. За наказом начальства багатьох січуть, і багатьох дарма. Ранній ранок. Бурсацька спальня. Учнів будять і ведуть вбаню.

Вони йдуть через місто із шумом, перелаюючись із усіма перехожими. Після лазні вони розсипаються по місту в пошуках того, що погано лежить. Особливо відрізняються при цьому бурсаки по прізвиськах Аксю – Та й Сатана. Поївши краденого, бурсаки перебувають у доброму настрої й розповідають у класі один одному переказу про колишні часи бурси: про витівки бурсаків, про те, як раніше сікли…

Починаються заняття. Учитель Іван Михайлович Лобов спочатку січе Аксюту, що не вивчив уроку, потім запитує інших, розподіляючи покарання. Під час заняття він снідає. Уроку Лобов ніколи не пояснює. Наступний урок – латинь – веде вчитель Долбежин.

Він також січе всіх підряд, але його учні люблять: Діл – Бежин чесний, хабарів не берет і фіскалів не дарує. Третій учитель на прізвисько Батька особливо лютий у п’яному виді: поряд з пороттям він застосовує й інші, більше витончені фізичні покарання. Аксютка голодний: Лобов наказав залишати його без обіду, поки він не перейде на «Камчатку».

Аксютка те вчиться прекрасно й сидить за першою партою, а те зовсім не вчиться. Лобову такі зміни набридли: він воліє, щоб Аксютка ніколи не вчився. У дворі училища дві жінки – баба й тридцятирічна – чекають директора й кидаються йому в ноги. Виявляється, це «закріплена наречена» з матір’ю, що прийшли «за нареченими». Справа в тому, що після смерті духовної особи його місце «закріплено» за сімейством, тобто переходить тому, хто погоджується женитися на нього дочки

Дячисі з дочкою доводиться йти в бурсу, щоб знайти собі «годувальника». У бурсі виникає новий тип учителів. Серед них Петро Федорович Краснов.

Він, у порівнянні з іншими, людина добр і делікатний, виступає проти занадто жорстоких покарань, однак зловживає покараннями морального порядку, знущаючись із неосвічених учнів перед всім класом. Аксютке разом з іншим учнем на прізвисько Сатана вдається украсти хліба в бурсацького хлебника Чіпкі. Аксютка виводить Цепку із себе, той женеться за нахабним бурсаком, а Сатана тим часом краде хліб. Черговий викликає наречених – дивитися наречену

Начальство визнає придатними в наречені Васенду, Азинуса, Аксютку. Двоє перших – мешканці «Камчатки», що займаються тільки церковними науками. Васенда – людина практичний, ґрунтовний, Азинус – безглуздий, безладний. Бурсаки їдуть на смотрины. Васенде не по душі й наречена, і місце, Азинус же вирішує женитися, хоча наречена набагато старше його. Аксютка просто назвався нареченим, щоб поїсти в нареченої й стягти що – небудь

А в бурсі затівають нову гру – пародію на весілля… Карась із раннього дитинства мріяв про бурсу, тому що його старші брати були бурсаками й дуже перед ним величалися. Коли Карася – Новачка приводять у бурсу, він радується. Але на нього відразу ж сиплються глузування, різні знущання з боку товаришів

У перший же день його січуть. Карась надходить у семінарський хор. Замість співу він намагається тільки відкривати рот. Товариші «нарікають» його Карасем, церемонія «дорікання» дуже образлива, Карась б’ється із кривдниками, а Лобов, що застав сцену бійки, велить висікти Карася. Це жорстоке пороття робить перелом у душі Карася – з’являються страшна ненависть до бурси, мрії про помсту. Учень на прізвисько Силыч, перший богатир класу, заявляє, що буде захищати Карасеві, щоб ніхто не смів його кривдити

Під цим захистом Карасеві легшає жити. Він сам намагається захищати «пригноблених», особливо бурсацьких дурачков. Бурсацьку науку Карась рішуче заперечує, учитися не хоче. Всеволод Васильович Разумников, учитель церковного співу, закону Божия й священної історії, – педагог досить прогресивний: він уводить систему взаємного навчання

Але Карась не може осягти церковного співу, і Разумников карає його: не відпускає додому по неділях. Над Карасем нависає небезпека, що його не відпустять додому на Великдень. Приходить учитель арифметики, Павло Олексійович Ливанов. Він у п’яному виді безпомічний, і бурсаки знущаються з нього. У суботу Карась витворяє всякі неподобства з досади, що його не пускають додому. У бурсі проходить неділя, і Карась починає помышлять обегстве.

Він чув, що когось із молодших «бігунів» піймали, але простили, інших висікли, але все – таки не засікли, що десь на дров’яному дворі «рятуються» випадні. Але в той же день привозять пійманого «бігуна» Меньшинского. Його січуть до півсмерті, а потім відвозять на рогожці в лікарню. Карась залишає думки обегстве.

Він вирішує «рятуватися» від церковного співу в лікарні. Йому вдається занедужати, страшний урок проходить без нього, і на Великдень Карася відправляють додому… У бурсі з’являється новий доглядач. Колишній, на прізвисько Звіздар, був людиною добрим і, не виносячи жахів бурси, волів усамітнюватися у своїй квартирі, що надавало йому в очах бурсаків більшу загадковість. Взагалі до цього часу в бурсі багато чого змінилися: покарання зм’якшилися, менше стало дорослих бурсаків…