Пушкін у творчості Ахматовій – Ахматова Ганна

Неможливо перелічити всіх поетів «золотого століття», на яких не зробили б вплив геній Пушкіна, разюча чарівність його особистості, його гуманістична філософія й нововведення в області російського вірша. Вплив його Музи сприяв і формуванню кращих поетів «срібного століття».

Ганна Андріївна Ахматова росла й училася в Царському Селі, де витав дух її улюбленого поета. У її житті вірші Пушкіна займали особливе місце. Саме в Царському селі створені багато віршів її першого збірника «Вечір». Серед них – присвята юному Пушкіну:

Смаглявий отрок бродив по алеях,

В озерних сумував берегів,

И сторіччя ми плекаємо

Ледве чутний шелест кроків

Голки сосон густо й колко

Устеляють низькі пні…

Тут лежала його треуголка

И розпатланий томик Хлопці,

Так, у свого вчителя, улюбленого поета вчилася Ганна Ахматова тонкостям поетичного слова: стислості, простоті… В 1916 році народжується вірш «Царскосельская статуя». Вірш із такою же назвою є й у Пушкіна, він, мабуть, як і його учениця, у замилуванні зупинявся перед фонтаном. Бронзова статуя дорога Ахматовій:

…Я почувала неясний страх

Перед цією дівчиною оспіваної,

Грали на її плечах

Промені світла, що бідніє.

И як могла я їй простити

Захват твоєї хвали закоханій…

Дивися, їй весело сумувати

Такий ошатно оголеної

З великим інтересом досліджувала Ганна Андрєєва пушкінська творчість. Приблизно із середини двадцятих років вона початку дуже ретельно й ретельно, з більшим інтересом займатися вивченням життя й творчості генія. Це «Пушкін і Невське узмор’я», «Кам’яний гість» Пушкіна», доповнення до цієї статті, «Слово про Пушкіна».

«Через два дні його будинок став святинею для його Батьківщини, і більше повної, більше променистої перемоги світло не бачило. Вся епоха (не без скрипу, звичайно) помалу стала називатися пушкінської. Усе красуні, фрейліни, господарки салонів, кавалерственные дами, члени найвищого двору, міністри поступово почали йменуватися пушкінськими сучасниками… Він переміг і час, і простір. Говорять, пушкінська епоха, пушкінський Петербург. І це вже до Літератури ніякого відношення не має, це щось зовсім інше. У палацових залах, де вони танцювали й брехали про поета, висять його портрети й зберігаються його книги, а їхні бліді тіні вигнані звідти назавжди. Про їхні чудові палаци й особняки говорять: тут бував Пушкін, або тут не бував Пушкін. Все інше нікому не цікаво».

Царське Село стало дорогим серцю Ахматової місцем навіки. Це її життя, це життя Пушкіна. Багато спогадів Ганни Ахматовій пов’язане із царскосельским парком, Літнім садом, де «статуї пам’ятають її молодий». Слідом за своїм царскосельским попередником Ганна Андріївна Ахматова спорудила собі пам’ятник нерукотворний. І, як два дзвони, перегукуються й донині століття «золотий» і століття «срібний»:

…А там мій мармуровий двійник,

Повалений під старим кленом,

Озерним водам віддав лик,