Короткий зміст “Праці й дні Свистонова” Вагинова по главах

А Свистонов натхненно кінчає свій роман. «Працювалося добре, дихалося вільно. Свистонову писалося сьогодні так, як ніколи ще не писалося. Все місто вставало перед ним, і в уявлюваному місті рухалися, співали, розмовляли, женилися й виходили заміж його герої й героїні

Свистонов почував себе в порожнечі, або, скоріше, у театрі, у напівтемній ложі, що сидить у ролі молодого, елегантного, романтично настроєного глядача. У цей момент він найвищою мірою любив своїх героїв». Навколо Свистонова ростуть стосу паперів. Він становить із декількох героїв один образ, переносить початок у кінець, а кінець перетворює вначало.

Багато фраз письменник вирізує, інші вставляє… Закінчивши роман, стомлений роботою, він іде по вулиці «з порожнім мозком, з вивітреною душею». Місто здається йому іграшковим, будинку й дерева – розставленими, люди й трамваї – заводними. Він відчуває самітність і нудьгу. Описані Свистоновым місця перетворюються для нього в пустелі, люди, з якими він був знаком, втрачають для нього всякий інтерес

Чим більше він роздумує над романом, що вийшов із друку, тим більша порожнеча утвориться довкола нього. Нарешті він почуває, що остаточно замкнено у своєму романі. Де не з’являється Свистонов, усюди він бачить своїх героїв. У них інші прізвища, інші тіла, інші манери, але він негайно ж довідається їх. У такий спосіб Свистонов цілком переходить у свій добуток